до 120-річчя від дня нар. І.Багряного
Іван Багряний (1906-1963)
(справжнє прізвище
Лозов’ягін Іван Павлович) — український письменник, публіцист, громадсько-політичний
діяч, основоположник «табірної прози» в українській літературі, один із
засновників Української революційно-демократичної партії, віце-президент
Української Народної Республіки (УНР) в екзилі, представник третьої
(політичної) хвилі еміграції.
Народився діяч 2 жовтня 1906 року в місті Охтирка Харківської губернії. Закінчив Краснопільську художньо-промислово-керамічну профшколу. У молоді роки вчителював (викладав малювання). Працював на шахтах Донеччини, у різних газетах, Охтирському дитячому містечку, писав вірші. Деякий час навчався на фотокіновідділенні живописного факультету Київського художнього інституту, який не закінчив через матеріальні труднощі та політичну неблагонадійність.








.jpg)










