Сторінка скорботи: «Відкрита рана нашої землі – Чорнобиль»

 

До Дня Чорнобильської  трагедії 

Цього року  минуло 38 років з дня найбільшої у світі техногенної катастрофи XX століття - аварії на Чорнобильській АЕС. За Міжнародною шкалою ядерних подій цій трагедії привласнений сьомий рівень небезпеки, що стало локальною катастрофою з глобальними наслідками.

У грудні 2016 року Генеральна Асамблея ООН проголосила 26 квітня Міжнародним днем пам'яті про Чорнобильську катастрофу.

В цей день вшановуємо  - усіх людей,  які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, їх було близько 600 тисяч осіб. Це пожежники, експлуатаційний персонал ЧАЕС, військовослужбовці, будівельники, учені, медики.  У пам’яті українського народу назавжди залишиться подвиг і героїзм цих людей. 

Група ліквідаторів у захисних костюмах.

26 квітня 1986 року приблизно о 01:23  вибухнув четвертий реактор атомної станції у місті Чорнобиль. Інформацію про цей вибух керівництво колишнього СРСР від світу приховувало ще 2 дні.

На момент вибуху у реакторі було близько 200 т. урану. Внаслідок  аварії було зруйновано обшивку, через відсутність захисної оболонки у довкілля було викинуто 60 т. радіоактивних речовин на максимальну висоту – до 10 км . 10 днів на енергоблоці тривала пожежа . Цілком графіт перестав горіти лише 10 травня.

 Після вибуху утворилась радіоактивна хмара, яка накрила не лише Україну і сусідні країни але й  частину Югославії, Болгарії, Грецію, Румунію, Литву, Естонію, Латвію, Фінляндію, Данію, Норвегію, Швецію, Австрію, Угорщину, Чехословаччину, Нідерланди, Бельгію, Польщу, Швейцарію, Німеччину, Італію, Ірландію, Францію (разом з Корсикою), Британію та острів Мен... 

 Жителі України і сусідніх країн, а це 8,5 мільйонів отримали в найближчі після аварії дні значні дози опромінення.

Радіоактивними речовинами забруднили багато земель України - 2293 міст і сіл, населення яких складало понад 2,6 мільйона людей. З  81 населеного пункту України до кінця літа 1986 року було евакуйовано 90 784 особи.

В цьому ж році з травня по грудень  над четвертим енергоблоком було зведено  бетонний саркофаг – об'єкт "Укриття".

Встановлення знаку: Заборонена зона

15 грудня 2000 року Чорнобильську атомну електростанцію повністю було зупинено.

В 2004 р. Європейський банк реконструкції та розвитку оголосив тендер на проєктування, будівництво і введення в експлуатацію нового саркофага зруйнованого 4-го енергоблоку ЧАЕС. Побудований  саркофаг (об'єкт "Укриття" 1986р.) над четвертим енергоблоком поступово руйнувався, що могло призвести до дуже великих викидів. 

В 2012 р. почали спорудження нового безпечного конфайнменту (НБК), який має форму велетенської арки, що накрила старий об'єкт "Укриття". У вересені 2019 р. його офіційно завершено.  Дослідно-промислову експлуатацію першого пускового комплексу нового безпечного конфайнменту розпочато в липні 2020 р. Проєктний термін експлуатації НБК –  100 років.

Сьогодні в зоні відчуження, де через істотне забруднення довкілля заборонено оселятися людям. Тут існує близько 400 видів тварин, птахів і риб, налічується 1200 видів рослин.

 

Марафон безпеки: "Правила безпеки під час війни"

 

Під такою назвою пройшла зустріч читачів, учнів школи №7 з працівниками Державної служби з незвичайної ситуації.

Шестикласники з увагою,  цікавістю слухали і задавали питання піротехнікам Дмитру Синиці і Дмитру Хомичу. 

Дізнались як важливо під час війни дотримуватись правил безпеки, не ігнорувати звуки сирен, сигналів про повітряну чи іншу тривогу,  щоб захистити себе та своїх рідних. Як діяти коли на вулиці або в іншому місці знайшли невідомі предмети, іграшки, книгу  та інші речі. 

 Запам’ятали, що категорично забороняється їх піднімати чи переносити, тому що це можуть бути замасковані вибухонебезпечні пристрої. І обов’язково повідомити дорослих про свою знахідку або відповідні органи.

Дякуємо працівникам  ДСНС за цікаву і пізнавальну зустріч і за їх нелегку працю.

Еко-хвилинка: "Природа - вічне джерело нашого життя"

 22 квітня - Всесвітній День Землі.

***

Ридає матінка Земля,

Від мороку та горя в серці.

Вбивають діти ніжне тіло,

Своєї мами рвуть волосся.

Триматися немає сили,

Й кричати з небом в стоголосся.

Ніхто не хоче рятувати

Планету-матір від отрути

Їй залишається вдихати

Ковток надії, снів, спокути.

Так ось, давайте берегти природу!

                                                      Яна Пономаренко                                          

Існує два Дні Землі у календарі міжнародних свят – 20 березня відзначається в День весняного рівнодення, а другий - 22 квітня. Перший має миротворчу та гуманістичну спрямованість, другий - екологічну.

 Вперше День Землі був проведений у 1970 році, і з того часу його проводять щороку 22 квітня.  Його мета - привернути увагу до екологічних проблем нашого спільного дому – планети Земля.  В цей день люди з різних куточків світу  об’єднуються у справі  захисту навколишнього середовища, збереження тих багатств і природних ресурсів, якими наділила нас природа.

 За традицією  у День Землі  проводяться масові екологічно-просвітницькі заходи, акції,  пропаганди раціонального використання ресурсів та утилізації відходів, адже ситуація із забрудненням навколишнього середовища потребує конструктивних змін у поведінці людей. Це день, коли люди мають можливість замислитися над тим, що вони можуть зробити для розв’язання цих проблем.

***

Людина не Бог, а частинка природи

І більше від неї не блага, а шкоди.

Нам треба довкілля своє відновити.

Бо все прийшло в цей світ, щоб жити.

                                         Надія Красоткіна 

***

Давай будемо природу берегти!

Я метелика не скривджу – хай летить.

І ялинку не зрубаю – хай стоїть.

Не затопчу мурашинку – хай повзе.

Не зламаю з дуба гілку – хай росте.

Не впущу сміття у річку – хай бурлить.

Із гнізда яйце не скину – хай лежить.

В джерело не пущу камінь – нехай б’є.

В полі жито не столочу – це святе.

Верби посаджу в долині – хай шумлять.

Зерен птахам кину взимку – хай їдять.

Покормлю приблуду-кішку. А як ти?

Давай будемо природу берегти!

                                  Яна Пономаренко

 

Бліц-вікторина: "Мій Тернопіль у питаннях і відповідях"

 

До дня заснування міста Тернополя у нашій бібліотеці пройшла бліц-вікторина: «Мій Тернопіль у питаннях і відповідях». Наші користувачі мали можливість перевірити знання про історію рідного міста.

Краєзнавчий вернісаж: «Плинуть століття над містом Терновим»

 

Закоханий в Тернопіль

Тернополе мій рідний, я не знаю:

«Люблю» сказати мало – я кохаю!

Закоханий я в моє місто гарне,

Найкраще в світі, сперечатись марно:

Став, замок, парки, вулиці, майдани –

 Найкраще в світі місто, Богом дане.

                                         Любомир Гардецький

Тернопіль - одне з найбільш затишних, мальовничих міст України, з давньою і славною історією.

Від початку заснування наше місто носило ім’я -Тарнополє, згодом отримало назву -Тарнополь, а з 1944 року - Тернопіль.

Історичний набат: «Українські невільники ІІІ рейху»

 

11 квітня  відзначається Міжнародний день визволення в’язнів фашистських концтаборів, який  був затверджений за  ініціативою ООН. Щороку в цей день українці разом з усім світом  вшановують пам’ять мільйонів безневинних людей, які пройшли через жахіття концентраційних таборів.

Концтабір "Stalag 360" на вулиці Білій у Рівному, Україна.

За час перебування нацистської Німеччини при владі (1933 – 1945) на території Третього Рейху й окупованих землях було створено більше 44 000 таборів та інших об’єктів позбавлення волі (включно з ґетто).

В противагу нормам Женевської конвенції «Про поводження з військовополоненими», підписаної 27 липня 1929 року, нацисти відразу провели чітке розмежування між полоненими з країн Західної та Східної Європи.

На Заході діяли переважно трудові концтабори, де німецькі промисловці використовували працю ув’язнених і полонених, а в Східній Європі, зокрема на території Польщі, знаходилися переважно табори смерті, призначені для ізоляції, масового знищення різних груп населення.

 У таборах смерті вбивство людей поставили на потік. Були табори, призначені для масових убивств євреїв і циган: Хелмно, Треблінка, Белжець, Собібор, Майданек та Освенцим.  У Німеччині такими таборами смерті були Бухенвальд, Дахау і Равенсбрюк (перший жіночий концентраційний табір). Для вбивств німці застосовували спочатку розстріли, пізніше — газові камери. Тіла спалювали у крематоріях.

«Кожному – своє» - напис на воротах концтабору «Бухенвальд».

 

 

Найбільшим нацистським концентраційним табором був - Бухенвальд, розташований за 6 миль від міста Ваймар в Тюринґії в центральній Німеччині, заснований гітлерівцями влітку 1937 року і  діяв до 1945 року. Через табір за 8 років його існування пройшло близько 250 тисяч людей різних національностей, з них понад 55 тисяч було закатовано.

Табори смерті на території України.

Під час окупації нацистською Німеччиною українських земель тисячі українців опинилися за колючим дротом  фабрик смерті, розташованих як на українській території, так і поза її межами.

Україна була одним із найбільших постачальників робочої сили до Німеччини. В січні-березні 1942 року почався масовий і примусовий вивіз українців. Фахівці підрахували, що з кінця 1941-го до початку 1944 року до Третього рейху з України було вивезено 2,4 млн наших людей. Переважно молодих і здорових; здебільшого дівчат, хоча були і неповнолітні хлопці. Українці працювали всюди: на приватних господарствах, заводах, у сільському господарстві. Від нелюдських умов праці, інфекцій, виснаження багато хто з них загинув . Після закінчення війни лише небагатьом вдалося влаштуватися на Заході. Тих, хто повернувся до рідного краю, чекали  випробування голодом і нестатками, моральне приниження або сталінські табори. В цих людях бачили «зрадників вітчизни». Радянський Союз, на відміну від інших держав, упродовж десятиліть не порушував перед Німеччиною питання виплат компенсацій жертвам примусової праці.

Літературний формат: "Рядки з окопів"

 

Рядки з окопів:  

українські військові поети і письменники сучасності

 Уже відомі українські майстри слова, що нині воюють на передовій, та захисники, які почали писати на фронті, — розповідаємо про 12 військових поетів і письменників, які фільмують за допомогою слів українське сьогодення.

Валерій Пузік

Письменник та військовий Валерій Пузік — автор книжок «Бездомні пси», «Моноліт», «Я бачив його живим, мертвим і знову живим», «Метелик і танк», «Шахта. Ранкове зведення» та співавтор книги «Наші Котики. Бліндаж».

Минулоріч вийшла його збірка есеїв «З любов’ю — тато!», написана під час повномасштабного вторгнення. Це послання батька, який може щомиті загинути на фронті, уже дорослому синові.

Валерій Пузік брав участь у бойових діях в Донбасі в складі батальйону Добровольчого українського корпусу Правого Сектору (ДУК ПС). З березня 2022 року перебуває в лавах ЗСУ.

Окрім письменництва та військової служби, Валерій малює картини на ящиках від боєприпасів та продає їх на аукціонах на потреби ЗСУ.