Літературний формат: "Рядки з окопів"

 

Рядки з окопів:  

українські військові поети і письменники сучасності

 Уже відомі українські майстри слова, що нині воюють на передовій, та захисники, які почали писати на фронті, — розповідаємо про 12 військових поетів і письменників, які фільмують за допомогою слів українське сьогодення.

Валерій Пузік

Письменник та військовий Валерій Пузік — автор книжок «Бездомні пси», «Моноліт», «Я бачив його живим, мертвим і знову живим», «Метелик і танк», «Шахта. Ранкове зведення» та співавтор книги «Наші Котики. Бліндаж».

Минулоріч вийшла його збірка есеїв «З любов’ю — тато!», написана під час повномасштабного вторгнення. Це послання батька, який може щомиті загинути на фронті, уже дорослому синові.

Валерій Пузік брав участь у бойових діях в Донбасі в складі батальйону Добровольчого українського корпусу Правого Сектору (ДУК ПС). З березня 2022 року перебуває в лавах ЗСУ.

Окрім письменництва та військової служби, Валерій малює картини на ящиках від боєприпасів та продає їх на аукціонах на потреби ЗСУ.

Максим Кривцов

Поет і фотограф Максим Кривцов долучився до війська у 2014-му. Пізніше працював у Центрі реабілітації та реадаптації учасників АТО та ООС та Veteran Hub, а в лютому 2022 року знову пішов на війну.

7 січня 2023 рку Максим загинув. Його першу і єдину збірку «Вірші з бійниці» розкупили за кілька годин після того, як з’явилася новина про смерть поета.

Найближчим часом очікується другий тираж видання. На нього оформили понад 6000 попередніх замовлень.

Ярина Чорногуз

 Спершу парамедикиня в «Госпітальєрах», а потім — морська піхотинка й розвідниця Ярина Чорногуз пише глибоку інтелектуальну поезію.

Вона видала дві збірки віршів «Як вигинається воєнне коло» та «[dasein: оборона присутності]». За останню поетка здобула спецвідзнаку премії «Львів — місто літератури ЮНЕСКО».

Ярина пише вірші, перебуваючи на ротації на фронті й фіксуючи реалії російської-української війни. Тому поезії військовослужбовиці — це листи з передової про загиблих побратимів і посестер, власне я, усвідомлення власного вибору йти на війну та світ майбутнього.

Олександр Терен

Шеф-бариста Олександр Терен мріяв стати графічним дизайнером, однак після 24 лютого 2022 року пішов добровольцем на фронт. Рівно через півроку, 24 серпня, під час Харківського контрнаступу, він втратив обидві ноги.

Роман Олександра «Історія впертого чоловіка» — автобіографічний. Це такий собі художньо оформлений щоденник військового, куди воїн переніс свій досвід і переживання.

Павло Вишебаба

Павло Вишебаба — український екоактивіст, військовослужбовець та поет. У його творчому доробку — збірка «Тільки не пиши мені про війну» 2022 року, яка є своєрідною сповіддю воїна для близьких та себе.

Збірка отримала назву першого рядка найвідомішого вірша Вишебаби. Він присвятив цю поезію доньці, яка наразі перебуває за кордоном, куди евакуювалася на початку великої війни.

Артем Чапай

Письменник, перекладач, мандрівник і активіст Артем Чапай відомий за книгами «Авантюра», «The Ukraine», «Дивні люди», «Подорож із Мамайотою в пошуках України», «Червона зона», «Вивітрювання» та «Тато в декреті».

Із перших днів великої війни він добровольцем приєднався до армії українських захисників. Однак навіть під час служби в армії Артем знаходить час для письменництва. Наразі він веде щоденник війни для українського PEN.

Олександр Михед

Олександр Михед — ще один письменник, який наразі проходить військову службу в ЗСУ і продовжує писати під час служби. Після 24 лютого 2022 року вийшли його книги «Котик, Півник, Шафка» та «Позивний для Йова».

У першій ідеться про двох жінок, що опиняються під російською окупацією на Київщині, та їхніх магічних помічників — Котика, Півника й Шафку. Над книгою «Позивний для Йова» Михед працював упродовж 13 місяців великої війни. Вона вміщає чотири розмови — серед них бесіда з літературознавицею та мамою письменника Тетяною Михед.

Саша Буль

Саша Буль, він же Олександр Буліч — український музикант, автор пісень у жанрі кантрі та інді-фолк і роману «Плющ». 3 березня 2022 року він пішов у військкомат і мобілізувався.

Роман Буля «Плющ» виявився пророчим: повномасштабне вторгнення росії, як і в книзі, розпочалося в лютому 2022 року. Ба більше — певною мірою Саші довелося пройти на війні той шлях, який проходить головний герой його книги. Він зустрічав на війні людей із такими ж прізвиськами і прізвищами, як персонажі з роману, а місце, де закінчуються події роману, виявилося тим самим місцем, де завершився наразі бойовий шлях письменника й музиканта.

Віталій Запека

Із 2015-го до 2018-го року Віталій Запека був добровольцем в АТО. 24 лютого він закінчив тур презентацій книги «Полінка» й пішов у військкомат. За цей час в окопах написав, а згодом випустив п’ять книг і продовжує писати у вільний від служби час.

Минулоріч у світ вийшов роман Запеки «Бабах на всю голову» — історія про перші три дні повномасштабного вторгнення.

Так само минулого року роман письменника «Полінка» здобув престижну премію ім. В. Нестайко. Книгу вже переклали у Великобританії, наразі перекладають у Грузії, Азербайджані.

Артем Чех

Письменник та журналіст Артем Чех із травня 2015-го до липня 2016-го воював на Донбасі. З початку повномасштабного вторгнення він повернувся до війська.

Чех є автором понад 15 романів («Район Д» про рідне місто Черкаси), автобіографії, документальної прози й нон-фікшн. Роман Артема «Хто ти такий?» став книгою року за версією BBC Україна у 2021 році. Це автобіографічна історія, яку зафільмувала режисерка Ірина Цілик у стрічці «Я і Фелікс».

Наразі український письменник уже завершив новий роман.

Гліб Бабич

Активіст і поет Гліб Бабич 6 років боровся з російськими окупантами, а загинув уже під час повномасштабного вторгнення – 28 липня 2022 року. На війні його знали як "Лєнтяя".

Глібу Бабічу було 53 роки. Він служив у 10-й гірсько-штурмовій бригаді й написав для неї гімн "Подай зброю", який став найвідомішою його піснею. У творчому доробку Гліба Бабіча понад 500 віршів. Більшість з них він написав уже на війні. 2021 року він видав свою першу й останню збірку "Вірші та пісні".

Володимир Вакуленко-К.

Володимир Вакуленко-К. –  громадський активіст, письменник та волонтер, що був викрадений і вбитий російськими військовими під час окупації Ізюмщини. Автор 13 книжок, лауреат літературних премій, Міжнародної літературної премії імені Олеся Ульяненка, Всеукраїнського конкурсу імені Леся Мартовича, Міжнародного конкурсу Коронація слова. Посмертно отримав нагороду Prix Voltaire Special Award 2023 від Міжнародної асоціації видавців.

В Ізюмі українські правоохоронці знайшли місце масового поховання, де були поховані близько 400 тіл.  У журналі ритуальної служби, де під час окупації вели дані про померлих, під номером 319 були вказані дані письменника.

У Вакуленка лишився неповнолітній син. Дитина має інвалідність і потребує допомоги. Володимир майже ніколи не розлучався із сином.