Понад сто років тому розпочалася наукова кар’єра найвидатнішого історика України – Михайла Сергійовича Грушевського, який увійшов до історії українського народу як найбільший український літописець усіх часів, автор модерної історії українського народу, педагог, організатор науково-дослідницьких установ, видатний політичний діяч і державник, невсипучий борець за відновлення української державності.
Михайло Грушевський – історик, літературознавець, соціолог, публіцист, письменник, організатор науки, політичний, громадський та державний діяч. Автор 2000 тисяч праць в галузі української й світової історії, історіографії, літератури, соціології, етнографії, археології, спеціальних історичних дисциплін, що збагатили європейську і національну науку.
Грушевський «сполучає в собі дві гігантські творчі постаті – найбільший дослідник тисячолітньої історії України і найбільший творець живої історії – великого відродження України 20 століття» – без жодного перебільшення сказав про визначного визначного українського академіка відомий літературознавець, укладач антології «Розстріляне відродження» (Париж, 1959) Юрій Лавриненко.
Михайло Грушевський – творець української наукової історіографії, автор схеми українського історичного процесу від найдавніших часів до 1925 включно. Ця схема була покладена ним в основу монументальної 10-ти томної “Історії України-Руси”, яку Михайло Сергійович писав з перервами протягом 38 років (1895–1933). Він кинув виклик домінуючій тоді офіційні російській історіографії, яка розглядала історію слов’ян виключно через призму російської великодержавності, і прийнятим світом російським і польським схемам концепції історії Східної Європи, в яких не було окремого місця і шляху України. З його точки зору історія України –самобутня та насичена подіями європейського та загальносвітового значення.
Немає коментарів:
Дописати коментар