Сторінка скорботи: «Відкрита рана нашої землі – Чорнобиль»

 

До Дня Чорнобильської  трагедії 

Цього року  минуло 38 років з дня найбільшої у світі техногенної катастрофи XX століття - аварії на Чорнобильській АЕС. За Міжнародною шкалою ядерних подій цій трагедії привласнений сьомий рівень небезпеки, що стало локальною катастрофою з глобальними наслідками.

У грудні 2016 року Генеральна Асамблея ООН проголосила 26 квітня Міжнародним днем пам'яті про Чорнобильську катастрофу.

Марафон безпеки: "Правила безпеки під час війни"

 

Під такою назвою пройшла зустріч читачів, учнів школи №7 з працівниками Державної служби з незвичайної ситуації.

Шестикласники з увагою,  цікавістю слухали і задавали питання піротехнікам Дмитру Синиці і Дмитру Хомичу. 

Дізнались як важливо під час війни дотримуватись правил безпеки, не ігнорувати звуки сирен, сигналів про повітряну чи іншу тривогу,  щоб захистити себе та своїх рідних. Як діяти коли на вулиці або в іншому місці знайшли невідомі предмети, іграшки, книгу  та інші речі. 

Еко-хвилинка: "Природа - вічне джерело нашого життя"

 22 квітня - Всесвітній День Землі.

***

Ридає матінка Земля,

Від мороку та горя в серці.

Вбивають діти ніжне тіло,

Своєї мами рвуть волосся.

Триматися немає сили,

Й кричати з небом в стоголосся.

Ніхто не хоче рятувати

Планету-матір від отрути

Їй залишається вдихати

Ковток надії, снів, спокути.

Так ось, давайте берегти природу!

                                                      Яна Пономаренко           

Бліц-вікторина: "Мій Тернопіль у питаннях і відповідях"

 

До дня заснування міста Тернополя у нашій бібліотеці пройшла бліц-вікторина: «Мій Тернопіль у питаннях і відповідях». Наші користувачі мали можливість перевірити знання про історію рідного міста.

Краєзнавчий вернісаж: «Плинуть століття над містом Терновим»

 

Закоханий в Тернопіль

Тернополе мій рідний, я не знаю:

«Люблю» сказати мало – я кохаю!

Закоханий я в моє місто гарне,

Найкраще в світі, сперечатись марно:

Став, замок, парки, вулиці, майдани –

 Найкраще в світі місто, Богом дане.

                                         Любомир Гардецький

Тернопіль - одне з найбільш затишних, мальовничих міст України, з давньою і славною історією.

Від початку заснування наше місто носило ім’я -Тарнополє, згодом отримало назву -Тарнополь, а з 1944 року - Тернопіль.

Історичний набат: «Українські невільники ІІІ рейху»

 

11 квітня  відзначається Міжнародний день визволення в’язнів фашистських концтаборів, який  був затверджений за  ініціативою ООН. Щороку в цей день українці разом з усім світом  вшановують пам’ять мільйонів безневинних людей, які пройшли через жахіття концентраційних таборів.

Концтабір "Stalag 360" на вулиці Білій у Рівному, Україна.

За час перебування нацистської Німеччини при владі (1933 – 1945) на території Третього Рейху й окупованих землях було створено більше 44 000 таборів та інших об’єктів позбавлення волі (включно з ґетто).

В противагу нормам Женевської конвенції «Про поводження з військовополоненими», підписаної 27 липня 1929 року, нацисти відразу провели чітке розмежування між полоненими з країн Західної та Східної Європи.

На Заході діяли переважно трудові концтабори, де німецькі промисловці використовували працю ув’язнених і полонених, а в Східній Європі, зокрема на території Польщі, знаходилися переважно табори смерті, призначені для ізоляції, масового знищення різних груп населення.

 У таборах смерті вбивство людей поставили на потік. Були табори, призначені для масових убивств євреїв і циган: Хелмно, Треблінка, Белжець, Собібор, Майданек та Освенцим.  У Німеччині такими таборами смерті були Бухенвальд, Дахау і Равенсбрюк (перший жіночий концентраційний табір). Для вбивств німці застосовували спочатку розстріли, пізніше — газові камери. Тіла спалювали у крематоріях.

«Кожному – своє» - напис на воротах концтабору «Бухенвальд».

 

 

Найбільшим нацистським концентраційним табором був - Бухенвальд, розташований за 6 миль від міста Ваймар в Тюринґії в центральній Німеччині, заснований гітлерівцями влітку 1937 року і  діяв до 1945 року. Через табір за 8 років його існування пройшло близько 250 тисяч людей різних національностей, з них понад 55 тисяч було закатовано.

Табори смерті на території України.

Під час окупації нацистською Німеччиною українських земель тисячі українців опинилися за колючим дротом  фабрик смерті, розташованих як на українській території, так і поза її межами.

Україна була одним із найбільших постачальників робочої сили до Німеччини. В січні-березні 1942 року почався масовий і примусовий вивіз українців. Фахівці підрахували, що з кінця 1941-го до початку 1944 року до Третього рейху з України було вивезено 2,4 млн наших людей. Переважно молодих і здорових; здебільшого дівчат, хоча були і неповнолітні хлопці. Українці працювали всюди: на приватних господарствах, заводах, у сільському господарстві. Від нелюдських умов праці, інфекцій, виснаження багато хто з них загинув . Після закінчення війни лише небагатьом вдалося влаштуватися на Заході. Тих, хто повернувся до рідного краю, чекали  випробування голодом і нестатками, моральне приниження або сталінські табори. В цих людях бачили «зрадників вітчизни». Радянський Союз, на відміну від інших держав, упродовж десятиліть не порушував перед Німеччиною питання виплат компенсацій жертвам примусової праці.