субота, 26 квітня 2025 р.

Літературний набат: «Біль України Чорнобилем сіяний»

 

      39 років тому сталася жахлива трагедія на Чорнобильській АЕС, маштабна катастрофа, яка згубила життя багато тисяч людей. 


Ліна Костенко

 * * *

Атомний Вій опустив бетонні повіки.

Коло окреслив навколо себе страшне.

Чому Звізда-Полин упала в наші ріки?!

Хто сіяв цю біду і хто її пожне?

Хто нас образив, знівечив, обжер?

Яка орда нам гідність притоптала?

Якщо наука потребує жертв, —

чому ж не вас вона перековтала?!

 

Загидили ліси і землю занедбали.

Поставили АЕС в верхів'ї трьох річок.

То хто ж ви є, злочинці, канібали?!

Ударив чорний дзвін. І досить балачок.

 В яких лісах іще ви забарложені?

Що яничари ще занапастять?

І мертві, і живі, і ненароджені

нікого з вас довіку не простять!

 ----------------------------------------


Ліна Костенко

Цей дощ – як душ

 Цей дощ – як душ. Цей день такий ласкавий.

Сади цвітуть. В березах бродить сік.

Це солов’їна опера, Ла Скала!

Чорнобиль. Зона. Двадцять перший вік.

 

Тут по дворах стоїть бузкова повінь.

Тут ті бузки проламують тини.

Тут щука йде, немов підводний човен,

і прилітають гуси щовесни.

 

Але кленочки проросли крізь ґанки.

Жив-був народ над Прип’яттю – і зник.

В Рудому лісі виросли поганки,

і ходить Смерть, єдиний тут грибник.

*********************************

Віктор Задворний

Героям Чорнобиля

Коли зловісна блискавиця

Сторуко в серце уп’ялась,

І опалила ваші лиця,

І в танці дикому зайшлась,

Коли вже й хмари спопеліли

У знавіснілому вогні, –

Ви смерть приборкати зуміли

На тім, останнім рубежі.                                      


Не віддали їй на поталу

Світанків наших ніжний щем,

Ви, як один супроти стали,

Пекельним січені дощем.

У тій жорстокій веремії

Ви до кінця тримали бій

І пронесли свої надії

Крізь вогнецвіт своїх надій.

Шумлять жита, як і раніше,  


Пливуть у небі літаки…

За вас історія допише

Суворі подвигу рядки.

**********************

 

Дмитро Павличко

На Чорнобиль журавлі летіли

 

На Чорнобиль журавлі летіли,

З вирію вертались навесні.

Як сніжниця, попелище біле

Розвівалось в рідній стороні.

 

Там згоріли гнізда і гніздечка,

Поржавіла хвоя і трава,

Журавлина крихітна вервечка

Напиналась, наче тятива.

 

Не було ні стогону, ні крику,

Тільки пошум виморених крил.

Журавлі несли печаль велику,

Наче тінь невидимих могил.

 

Не спинились птиці на кордоні,

Де сягає атомна яса,

І дивився батько з-під долоні,

І ридала мати в небеса.

 

На Чорнобиль журавлі летіли,

З вирію вертались навесні...

 *********************

Анна Багряна

Малиновий дзвін

 

Ви чули, як плаче спустошена Прип'ять,

За скоєний гріх розіп'ята живцем,

Прип'ята до неба, щоб випити вічність,

Щоб вмити від бруду змарніле лице?

Регочуть іони малиновим дзвоном,

Вбиваючи блиск нерозкритих очей,

Ридає вночі божевільна мадонна,

Приймаючи з лона холодних дітей       

В бездонність ночей.

 

Малиновий дзвін, малинове лихо,

Як тихо ступає життя у полин

І лине горіти туманам на втіху,

Малинове лихо, малиновий дзвін,

Чорнобильський дзвін.

 

* Малиновий колір символізує підвищений фон радіації.

******************************************************

Тетяна Прокоф’єва

Чорнобиль

 

Ніколи не забудемо цей день,

Він слід лишив пекучий у серцях!

Знов завітав скорботний квітень,

І спогади підняв на крилах птах.

Ця катастрофа світ перевернула,

Земля від горя почорніла,

Сотні життів у вічність відлетіло.

Доземно ми вклоняємося тим,

Хто героїчно нас від лиха боронив!

Ми пам’ятати будемо завжди,

Всі згадки пронесемо через віки!


Немає коментарів:

Дописати коментар