До тижня
української мови та писемництва в бібліотеці пройшов захід під назвою «О рідне
слово, хто без тебе я!». Користувачі бібліотеки дізнались про історію створення
свята, читали вірші, загадки-забавлянки,
скоромовки, відповідали на питання
вікторини, розгадували мовні ребуси. Було пізнавально, цікаво і весело.
#Немає_нічого_неможливого
На захід завітали учні Навчально-реабілітаційного
центру Тернопільської обласної ради з практичним психологом Ференц Тетяною
Володимирівною.
Діти дізнались про один з найдавніших оберегів ляльки-мотанки, які наші предки використовували для захисту сімейного вогнища. Це були не просто дитячі іграшки, а обереги душі людської. Ляльки-обереги клали у колиску до новонародженого, щоб захищали від злих духів; вони забавляли дитину, допомагали її пізнавати світ, перебирали негативну енергію, забирали хворобу; ляльку віддавали богам за здоровʼя, урожай, дощ.
Разом з дітьми в теплій, творчій атмосфері ми створювали ляльку-оберіг з ниток. Спілкувались, дізнавались, навчались і пригощались солодощами.
10
золотих правил безпеки в Інтернеті для дітей
1. Нікому без дозволу батьків не давати особисту
інформацію: домашню адресу, номер домашнього телефону, робочу адресу батьків,
їхній номер телефону, назву й адресу школи.
2. Якщо знайдете якусь інформацію, що турбує вас, негайно сповістіть про це батьків.
До Дня української мови та писемності в Україні, та за її межами відбувається багато заходів з популяризації української мови, серед яких і Всеукраїнський радіодиктант національної єдності.
#Радіодиктант_національної_єдності_2025
/до 130-річчя від дня народження/
Володимир Зенонович Ґжицький
(15.10.1895 -19.12.1973) —
український письменник, публіцист, перекладач та мемуарист.
(псевдоніми: Вигнанець, Мрія)
Народився Володимир Ґжицький 15 жовтня 1895 р. в с. Острівець, на Тернопіллі, в сім’ї вчителя. Від 1900 р. жив у селі Довге на Теребовлянщині. Закінчив гімназію в Тернополі. У 1918 році був мобілізований до австро-угорського війська. Володимир навчався в офіцерській школі в Єгендорфі, потім – у Кам’янці – Струмиловій. Після розпаду Австро-Угорщини поручник Ґжицький служив у Українській Галицькій Армії (УГА). Коли військо УГА було розбито він вирушив на «велику Україну», перейшов Збруч, добрався у 1919 р. до Харкова. Працював на різних роботах — робітником у млині, розносив газети і т. ін. Навчався у Харківському інституті сільського господарства й лісництва, який закінчив 1926 року.
