Правовий компас: «Конвенція ООН про права дитини»

 20 листопада — це День захисту дітей в Україні, який відзначається з 2025 року. Ця дата була перенесена з 1 червня на знак узгодження з Всесвітнім днем дитини, який святкується саме 20 листопада. Перенесення пов'язане з метою утвердження охорони дитинства як загальнонаціонального пріоритету та посилення міжнародної співпраці щодо прав дітей.

10 грудня 1948 року було створено міжнародне співтовариство- Оганізацію Об’єднаних Націй. Її завдання – підтримувати мир і безпеку в усьому світі, створити дітям світу якнайкращі умови для життя й усебічного розвитку. Результатом цієї праці стала низка міжнародних документів надзвичайної ваги, які стосуються прав дитини і забезпечення виживання, захисту та розвитку юного покоління. Зокрема, було створено дитячий фонд ООН – ЮНІСЕФ.

Основними міжнародними документами ЮНІСЕФ щодо прав дітей є: «Декларація прав дитини» (1959 р.),

Конвенція ООН «Про права дитини» (1989 р.),

Всесвітня декларація про забезпечення виживання, захисту і розвитку дітей (1990 р.).

Базовим документом, спрямованим на захист дітей, є Конвенція «Про права дитини», прийнята Організацією Об’єднаних Націй. Конвенція – це міжнародна угода. В ній держави беруть зобов’язання дотримуватись прав кожної дитини. Цей особливий документ було ратифіковано 191 країною світу. Україна приєдналась до неї у 1991 році.

Раніше у світі турбота про дітей та їхній захист розглядалися як надання допомоги тим, хто її потребує. Конвенція ж визначає нову концепцію, проголошуючи забезпечення виживання, захисту і розвитку дітей обов’язком держави та суспільства, а не питанням доброї волі. Діти ще від народження мають усі основні свободи й невід’ємні права кожної  людини.

Конвенція «Про права дитини» – міжнародний правовий документ, у якому закріплені гарантії прав дитини. Він поєднав у собі високі соціально-моральні та правові норми міжнародного стандарту й педагогічні основи спілкування дорослих із дітьми. Конвенція складається з преамбули і 54 статей. Усі статті можна згрупувати у три основні блоки:

І. Статті 1-41: основні статті, що визначають права дитини та обов’язки держав-сторін, які ратифікували Конвенцію.

ІІ. Статті 42-45: процедури моніторингу запровадження Конвенції.

ІІІ. Статті 46-54: формальні положення, які регламентують порядок, коли Конвенція набуває чинності.

 Права дитини згідно з Конвенцією:

Стаття 1. Дитиною вважається людина віком до 18 років.

Стаття 2. Всі діти є рівними у своїх правах.

Всі діти, незалежно від їхньої раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, соціального походження – рівні у своїх правах. Держава не може порушувати жодне з прав. Держава має активно пропагувати права дитини.

      Кожна дитина світу становить надзвичайну цінність не лише для своїх батьків, а й для всього світу тому, що вона унікальна й іншої такої немає і не буде.

Стаття 3. Всі діти мають право на любов та піклування.

Усі дії щодо дитини повинні виконуватися в інтересах дитини. Якщо рідні, або ті особи, які несуть відповідальність за дитину, недбало виконують свої обов’язки, держава має забезпечити дитині належний догляд і піклування.

 Стаття 6. Невід’ємне право дитини на життя.

-Всі діти мають невід’ємне право дитини на життя.

-Життя кожної дитини є найціннішим не лише для батьків.

-Кожна держава повинна забезпечувати виживання та здоровий розвиток дітей – своїх маленьких громадян.

Стаття 7. Право дитини на ім’я та громадянство.

Дитина реєструється зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім’я і набуття громадянства, а також, наскільки можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Держави-учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов’язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.

Статті 12-13. Всі діти мають право вільно висловлювати свою думку.

Стаття 15. Діти мають право на об’єднання.

Стаття 16. Всі діти мають право на особисте життя.

Діти мають право на захист від втручання в їх особисте та сімейне життя. Не можна втручатись у листування дітей, порушувати їх честь та гідність.

Стаття 17. Всі діти мають право на інформацію.

Статті 20, 21, 25. Турбота про дітей-сиріт та дітей, які перебувають поза сім’єю.

Стаття 23. Особлива турбота дітям-інвалідам.

Стаття 24. Всі діти мають право на охорону здоров’я.

Стаття 27.  Всі діти мають право на належне харчування, житло, одяг.

Стаття 28. Всі діти мають право на освіту.

Стаття 29. Право дітей на розвиток талантів.

Стаття 31. Всі діти мають право на відпочинок.

Стаття 32. Економічна експлуатація.

Жодна дитина не повинна бути примусово залученою до праці.

Держава повинна захищати дитину від тих осіб, які, заробляючи гроші, використовують дитячу працю. Діти мають бути захищені державою від небезпечної та важкої праці. Законодавство держави встановлює мінімальний вік дитини для прийому на роботу і необхідні вимоги щодо тривалості робочого дня. Діти мають право бути захищені від усіх форм експлуатації, яка завдає шкоди їхньому добробуту.

Стаття 35. Викрадення, торгівля та контрабанда.

Держава повинна не допускати викрадення дітей, торгівлі чи контрабанди ними.

Стаття 36. Держави-учасниці захищають дитину від усіх форм експлуатації, що завдають шкоди будь-якому аспекту добробуту дитини.

Статті 37, 39. Насильство та недбале поводження з боку сім’ї чи опікунів.

Жодна дитина не може бути піддана тортурам, жорстокому поводженню та покаранню, незаконному арешту.

У випадках, коли дитина все ж постраждала, держава повинна забезпечити їй відповідну соціальну реабілітацію та лікування.

Стаття 38. Дітей не можна залучати до бойових дій.

Стаття 45. Всі діти мають право на міжнародну допомогу.

 

Пам'ятаймо, що кожна людина від народження має певні права, які гарантовані і захищаються державою. Їх потрібно знати й реалізовувати. Та слід поводитись так, щоб своєю поведінкою не порушувати прав іншої людини. Незнання закону не звільняє від відповідальності за вчинки, дії або бездіяльність