Виставка-календар: «Василь Шкляр – батько українського бестселера»

 /до 75-річчя від дня народження В. Шкляра/

В бібліотеці з 8 по 15 червня розкрито виставку - календар присвячену одному із найвідоміших і найбільш читаних сучасних українських письменників, політично-громадському діячу, журналісту В. Шкляру.

                                Народився письменник 10 червня 1951 року у с. Ганжалівка Лисянського району на Черкащині. Пізніше родина переїхала до міста Звенигородка, де Василь закінчив середню школу зі срібною медаллю, вступив на філологічний факультет Київського університету ім. Т. Г. Шевченка. Водночас навчався за обміном студентів на філологічному факультеті Єреванського державного університету – вивчав вірменську мову й літературу. Саме тому його перші переклади українською - це розповіді класика Акселя Бакунца, «Мисливські оповідання» Вахтанга Ананян, вірші Амо Сагіяна, Вагана Давтяна.

Після навчання рік працював науковим співробітником Центрального державного історичного архіву. Довший час займався журналістикою, завідував відділом прози в журналах «Ранок» та «Дніпро». Період політичної журналістики в гарячих точках згодом В. Шкляр опише в романі «Елементал». У 90-х роках на порі становлення української  незалежності був прес-секретарем Української республіканської партії. Тривалий час перебував на творчій роботі, обіймав посади головного редактора видавництва «Дніпро» та заступника голови Національної спілки письменників України.

 Василь Шкляр – член НСПУ, член Асоціації українських письменників, лауреат багатьох престижних літературних премій, володар гран-прі Всеукраїнських конкурсів на кращий роман «Золотий бабай» та «Коронація слова», лауреат премії «Золоте перо», міжнародної премії «Спіраль століть», австралійської премії «Айстра», премії Ліги українських меценатів «Ярославів Вал» та ін. Улюблена літературна відзнака Шкляра – «Автор, чиїх книжок найбільше викрали з магазинів».

В 2011 році Василю Шкляру присуджено премію імені Тараса Шевченка за роман «Залишенець. Чорний Ворон». Але автор відмовився від отримання нагороди на знак протесту проти перебування на посаді міністра освіти українофоба Табачника.

Друкувати свої твори автор почав ще школярем, з 1967 року. Окремими виданнями вийшли книги «Перший сніг» (1976), «Живиця» (1982), романи «Праліс» (1986), «Ностальгія» (1989), «Ключ» (1999), «Елементал» (2001), «Кров кажана» (2003), «Залишенець, Чорний Ворон» (2009), «Маруся» (2014), Чорне сонце (2015), Троща (2017), «Характерник» (2019), «Заячий костел» (2024), «Рік Шершня» (2025) та ін. Дитячі книжки автора: «Шовкова нитка», «Черешня в житі», «Шовковий дощик», «Песик Гав, соловейко, джміль і два голуби», «Помста Баби Яги» та інші.

Твори Василя Шкляра перекладені багатьма мовами - англійською, болгарською, вірменською, шведською, словацькою та ін.