Щорічно 14 жовтня відзначається День Української повстанської армії - військово-політичної формації українського визвольного руху, яка діяла до вересня 1949 року, після чого реорганізована у збройне підпілля, діяльність якого тривала до початку 1960-х років.
«У
жовтні 1942 року на Поліссі постали перші збройні відділи, що дали початок
Української Повстанської Армії. 1) Для зафіксування цього історичного моменту
визначається день 14-го жовтня 1942 року днем постання УПА. 2) Для вшанування
цього моменту день 14-го жовтня, що збігається з історичним козацьким святом
Покрови, вводиться як святковий день УПА»
Із постанови Української
Головної
Визвольної Ради від 30 травня 1947 року
УПА була єдиною військовою силою у Другій світовій
війні, яка визначала стратегічною метою своєї боротьби створення незалежної
Української держави, відповідно боротьба розгорталася проти усіх держав, що
намагалися завадити цьому.
«Ми
за повне визволення українського народу від московсько-більшовицького та
німецького ярма, за побудову Української Самостійної Соборної Держави без
панів, поміщиків і капіталістів, без більшовицьких комісарів, енкаведистів і
партійних паразитів. В Українській державі влада вважатиме за найвищий свій
обов’язок інтереси народу»
Із листівки УПА. Серпень
1943 року
Від самого початку УПА творилася як реакція населення
на німецький окупаційний терор, тому протягом всього періоду німецької окупації
велася активна антинімецька боротьба. Цілі регіони були звільненні від окупаційної
присутності, тут творилися так звані «повстанські республіки», найвищою владою
в яких оголошувалася УПА.
В 1943-1944 рр. тривало гостре протистояння проти
польських сил, які намагалися відновити довоєнні кордони Польщі.
Поруч із тим, протягом усього часу існування
Повстанської армії, головним ворогом вважався СРСР як держава, що завдала
українському народові найжахливіших втрат від масових політичних репресій,
Голодомору та депортацій населення.
У 1944 році як орган політичного керівництва УПА та
всього визвольного руху було створено Українську Головну Визвольну Раду –
протопарламент, який складався з представників різних політичних сил.
Пік активності УПА припадає на другу половину 1944
року, в цей час вона охоплювала терени теперішніх Волинської, Рівненької,
Житомирської, Хмельницької, Вінницької, Тернопільської, Івано-Франківської,
Львівської, Закарпатської областей, східні землі Підкарпатського та
Люблінського воєводств Польщі, південні терени Брестської та Пінської областей
Білорусі. Загальна площа території, охопленої повстанським рухом у 1944 році
становила близько 150 000 квадратних кілометрів, на ній проживало близько 15
000 000 населення. Це приблизно чверть площі теперішньої української держави,
територія більша, ніж сучасна Греція, з населенням, що дорівнює населенню
Нідерландів. Разом із тим націоналістичне підпілля ОУН, пов'язане з УПА, діяло
на території всієї України, включно з Кримом та Донбасом.
УПА будувалася за принципами регулярної армії: мала
Головний військовий штаб та штаби військово-територіальних одиниць, офіцерські
школи, військово-польову жандармерію, власну систему звань та нагород.
Після вигнання нацистських окупантів з України
головним ворогом УПА знову радянська
влада. Виснаження повстанських загонів і людські втрати спонукали до зміни
тактики. У регіонах, де визвольний рух був найбільше знесилений, повстанські
загони демобілізували та перевели на конспіративно-підпільні методи. Дрібні
повстанські групи нападали на установи влади, здійснювали диверсії на лініях
комунікацій. Таким чином підпільники перешкоджали закріпленню режиму на місцях.
Останню збройну сутичку повстанці Петро Пасічний, Олег
Цетнарський та Марійка Пальчак дали окупантам 12 квітня 1960 року на
Підгаєччині. Петро й Олег загинули, а поранена Марія потрапила в полон. У
1960-х роках були зіткнення з індивідуальними вояками. Окремі повстанці
переховувалися від радянської влади ще кілька десятиліть і вийшли з підпілля
тільки з відновленням незалежності України 1991 року.
За час діяльності через лави УПА пройшло понад 100
тисяч осіб. За участь в повстанському русі чи його підтримку каральними
органами СРСР було репресовано понад півмільйона осіб.
Діяльність УПА була логічним продовженням українського
визвольного руху періоду Української революції 1917–1921 років,
підпільно-бойової Української військової організації та Організації українських
націоналістів (ОУН) 1920–1930-х років. Боротьбу УПА у формі беззбройного опору
підхопив дисидентський рух 1960-х років і національно-демократичне відродження
кінця 1980-х – початку 1990-х.
За
матеріалами Українського інституту національної пам’яті
Немає коментарів:
Дописати коментар