«Янголи на білих крилах» (До вшанування Дня пам`яті Героїв Небесної сотні)

«Ангели пам’яті»

Вісімнадцятого лютого у різних куточках світу проходе тиха акція «Ангели пам’яті», на якій традиційно паперовими янголами вшановується пам'ять Героїв Небесної Сотні.

Акція «Ангели пам’яті» перетворилася із невеликої ініціативи на масштабну народну акцію шани і любові по всьому світу. Акція тиха, тому що вона відбувається без гасел і лозунгів, лише з молитвами, свічками і ангелами. Саме цього дня 2014-го загинуло найбільше активістів Євромайдану. Щороку українці у всьому світі створюють тисячі витинанок із білого паперу, які символізують загиблих за Україну і нашу спільну болючу пам’ять та віру в перемогу світла над темрявою.

Читачі бібліотеки – філії № 7 для дорослих долучається до тихої акції «Ангели пам’яті».

Вічна пам’ять Героям…

Батарейки здавайтесь

18 лютого  -  Всесвітній день батарейки

Чи знаєте ви, якої шкоди завдають навколишньому середовищу батарейки, що викидаються в сміттєве відро?

Не можна уявити сучасний світ без тих маленьких елементів живлення! Від батарейок працюють годинники, ліхтарики, телефони, фотоапарати, ноутбуки, сигналізації, медичні прилади. Рано чи пізно всі батарейки переходять у непрацездатний стан та перетворюються на непотрібні, їх подальший шлях стає очевидним. Саме тоді проявляється негативний чинник ще донедавна такої корисної речі. І коли приходить час позбавлятися від неробочих елементів живлення, мало хто звертає увагу на значок «не викидати до сміттєвої корзини».

Батарейки залежно від їхнього типу, містять важкі метали та елементи, токсичні і небезпечні для живих організмів: свинець, кадмій, ртуть, нікель і цинк.

Ці елементи практично не виводяться з організму, а накопичуються в ньому, вражаючи нирки, кісткові тканини, викликають розлади нервової системи, порушують функції підшлункової та щитовидної залози. Володіють мутагенними і канцерогенними властивостями, становлячи потенційну генетичну небезпеку, провокують ракові захворювання.

Одна пальчикова батарейка, може забруднити близько 400 літрів води або 20 м2 грунту. Коли ртуть потрапляє у водні екосистеми, мікроорганізми перетворюють її в метилртуть – а ці сполуки ртуті в малих дозах набагато токсичніші за звичайну ртуть Метилртуть, таким чином, стає одним з компонентів харчових ланцюгів у природі.

В Україні використані елементи живлення потрапляють не в утилізацію, а на звичайні звалища. Наша країна – єдина в Європі досі ніяк не врегулювала проблеми утилізації батарейок.

Найбільша проблема в тому, що люди не усвідомлюють рівень екологічної небезпеки, і в тому, що державою не налагоджений збір і перевезення використаних батарейок. На сьогодні, збір батарейок та акумуляторів - це справа рук активістів і дружніх до довкілля осіб, організацій, установ, підприємств і підприємців.

Тому наша бібліотека прагне привернути увагу людей до безконтрольного викидання небезпечних відходів на прикладі батарейок. Ми відкрили в нашій бібліотеці пункт збору відпрацьованих батарейок.

До ініцативи може долучитись кожен!

Запрошуємо вас разом з нами робити Україну чистішою!!!!

 

Міжнародний день дарування книг в бібліотеці!!!

14 лютого -Міжнародний день дарування книг 

Книга – великий дар, здатний творити дива. І добре, що в наш час дарування книжок знову стає актуальним. Навіть свято таке вигадали – Міжнародний день дарування книг. Це свято об'єднує всіх, хто не лише сам любить книги, а й дарує можливість читання іншим. З нагоди дня "книго-любові" до книгозбірні завітала наша читачка, письменниця і просто неймовірна жінка - Бокач Світлана Войцехівна, подарувала свої твори, щирі побажання поціновувачам літератури і море позитивних емоцій.
Передати книгу в дар бібліотеці – значить подарувати їй життя!!!

 

Міжнародний день пам`яті жертв голокосту

Бабин Яр...  Лихо століття

Сьогодні вся планета сумує за загиблими та шанує живих, згадуючи про жертви Голокосту. Цей день проголошений резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 1 листопада 2005 року, співавторами якої виступили 100 держав у пам’ять про жертв нацистського терору під час Другої світової війни. Це нагадування про всесвітню трагедію, про масове вбивство євреїв у всіх європейських державах.

                             

Уперше в усьому світі Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту відзначили у 2006 році. Україна на державному рівні приєдналася до відзначення цієї міжнародної дати у 2012 році, хоч і була однією з шести країн-ініціаторів ухвалення документа ООН . Дата 27 січня обрана не випадково: саме цього дня 1945 року війська 1-го Українського фронту звільнили в’язнів найбільшого гітлерівського концтабору смерті Аушвіц-Біркенау неподалік польського Освенцима.

1933 рік. Німеччина. До влади приходять нацисти на чолі з Адольфом Гітлером. І відразу починають переслідування населення. Після того, як вермахт захоплює інші країни, починається планомірне винищення євреїв, що їх населяли. Найбільша громадська громада на той час проживала у Польщі. 

Тож відразу після її загарбання практично всіх їх помістили до спеціально створених гетто — відокремлених від зовнішнього світу поселеннях з мінімальними умовами для проживання. А у 1941-му — незадовго до нападу на СРСР — почали створювати і концентраційні табори, куди звозили всіх євреїв, уцілілих у завойованій Європі: до цього часу більше ніж мільйон фашисти знищили.

Захопивши значну частину радянської імперії, нацисти взялися за «остаточне розв’язання єврейського питання»: за вермахтом, що наступав, йшли так звані айзацгрупи — спеціально створені підрозділи, які і «розв’язували» проблеми євреїв. На теренах України діяли 2 такі групи, які особливо «відзначилися» у Бабиному Яру — київському урочищі, розстрілявши за кілька днів понад 30 тисяч євреїв.

У січні 1942 року нацистська верхівка ухвалила рішення про створення на території Польщі таборів смерті, обладнаних газовими камерами і крематоріями. Сьогодні вони відомі під назвами Треблінка, Собібур, Майданек, Освенцим, Бєлжец.

Створення таких таборів супроводжувалось масовими стратами населення гетто. Найбільш жахливим — за кількістю утримуваних тут євреїв і їхнього масового винищення, був Освенцим: за 5 років існування тут пішли з життя насильницькою смертю близько 4 мільйонів.

Загалом — за неповними даними — жертвами нацистського режиму стали майже 6 мільйонів євреїв.

В Україні майже немає клаптика землі, не политого єврейською кров’ю. Першими жертвами окупантів стали представники цієї древньої національності, які населяли міста і села Західної України: просування вермахту було настільки стрімким, що більшість з них не встигли евакуюватися. Так, захопивши Львів, у якому до війни проживали понад 150 тисяч євреїв, нові «господарі життя» взялися за «розв’язання єврейського питання», створивши гетто, куди помістили близько 140 тисяч осіб. Вижити пощастило приблизно 300 з них.

Невільників змушували носити знаки розрізнення, заборонивши навіть ходити пішохідними тротуарами і бувати у міських парках. І навіть навколішки мити бруківку зубними щітками чи носити сміття у зубах!.. Не витримуючи голоду, жахливої антисанітарії і хвороб, люди вмирали сотнями. Щодня. Та чи не найбільше дошкуляв хронічний голод: взимку 1941-1942 років один дорослий отримував 700 грамів хліба на тиждень, 400 грамів муки та 100 грамів цукру на місяць. До того ж тут почалися спалахи тифу, який викосив десятки тисяч людей.

                                 

Бранці працювали на німців. А хто в силу фізичного виснаження не міг, то тих просто знищували. Львів’яни, котрі мешкали неподалік цього гетто, довго згадували, як ледь не щоночі поблизу лунали автоматні та кулеметні черги.

У Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту у багатьох країнах світу відбуваються меморіальні, поминальні заходи. Світова спільнота не тільки згадує жертв людиноненависницької політики, але й засвідчує прагнення до боротьби з антисемітизмом, расизмом та всіма іншими формами нетерпимості, які можуть призвести до цілеспрямованого насилля щодо окремої групи людей.

 

«Україна – неповторна, незалежна і соборна»

22 січня Україна відзначає День Соборності, приурочений до Акту об'єднання цього дня Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки.

Свято Соборності – день єднання українських земель та утвердження їх неподільності, закріплене Актом злуки 22 січня 1919 р., набуває особливого значення та звучання сьогодні, коли територіальну цілісність держави доводиться відстоювати зі зброєю в руках.

Після ухвалення Української Народної Республіки 17 листопада 1917 року, українці активно почали об’єднуватись — слідом за цим у Львові наступного року створили Українську Народну Раду, а 19 жовтня 1918 утворилась і ЗУНР.

Ці події створили передумови для об’єднання Наддніпрянської України і ЗУНР в єдину державу. Наприкінці 1918 року, у Фастові, представники обох держав підписали “Передвступний договір”.
Акт Злуки офіційно оголосили українцям 22 січня 1919 року на Софіївській площі. Однак, перше офіційне святкування відбулось аж через 20 років, у 1939 році, в м. Хусті — столиці тодішньої Карпатської України. На жаль, він так і залишався простою декларацією і скоро цю дату намагатимуться викорінити з історії вже Радянської України.

Після встановлення радянського режиму на українських землях, День Соборності припинили святкувати, а офіційні згадки про нього влада активно знищувала. Ті, хто згадував свято у газетах або на громадських заходах почали називали “контрреволюціонерами”.

У 1990 р. українці організували “живий ланцюг” між Києвом, Івано-Франківськом та Львовом. Масове дійство розпочиналося від Центрального народного дому, що у Франківську, і тягнулося аж до Софійської площі Києва. Відтоді ця подія стала символом свята. “Живий ланцюг” зібрав понад 3 млн українців, а ця подія стала однією з наймасовіших акцій у Центральній і Східній Європі.

День Соборності України офіційно почали відзначати з 1999 року після відповідного указу президента Л. Кучми. В цей період почали відновлювати “живі ланцюги”. Упродовж 2008 — 2011 роках у столиці цю традицію відтворювали на мосту Патона, об’єднуючи правий та лівий береги Дніпра.

Під час президентства В.Януковича, День Соборності і День Свободи були скасовані як окремі святкування. Натомість, Президент своїм указом 30 грудня 2011 року започаткував нове свято — День Соборності та Свободи України. Однак після його втечі Уряд відновив святкування обох свят.

Сьогодні День Соборності — знакове українське свято, яке символізує єдність. Вкрай важливо пам’ятати як важко вона здобувалась, особливо під час війни, яка й донині загрожує суверенітету держави.

В українській мові «соборність» означає всеєдність, цілісність, неподільність. Тож нехай цей урочистий день утвердить нас у єдності та патріотизмі, додасть кожному наснаги працювати задля блага нашої країни та добробуту наших людей.

 

Велич особистості Ярослава Стецька

 Ярослав Стецько  -  людина залізної волі

19 січня минає 110 років від дня народження незламного борця за волю й добро України, політичного та військового діяча, голови Організації Українських Націоналістів, президента Антибільшовицького блоку народів голови Українського Державного Правління Української держави 1941 року – ЯРОСЛАВА СТЕЦЬКА.

З молодих літ захоплювався української національною ідеєю, підкреслював своє українське походження. До церкви в неділю завжди вдягався по-українськи, а на зауваження щодо такого не для всіх стандартного вбрання, зазвичай відповідав: «Українцеві слід мати не лише українську душу, а й вигляд українця».

                                            

Долучився до українського націоналістичного руху. Спочатку вступив до студентської націоналістичної організації, згодом – до підпільної Української Військової Організації.

За націоналістичні переконання та працю в ОУН Стецька тричі заарештовувала польська влада. Востаннє був засуджений під час «Львівського процесу» 1936 року. На процесі в останньому слові заявив: «Я виконував свій обов’язок, що мені диктувала моя приналежність до української суспільности. Я визнаю, що українська держава існує. Існує потенціально в серцях українського народу. Не існує поки що реально, але існує морально і правно в душах наших. Змислом мого життя було, є і буде Україна вільна без хлопа і без пана. Я вірю в перемогу».

Ярослав Стецько сповідуючи ідеї «молодого» крила ОУН, став на бік Степана Бандери. 10 лютого 1940 року в Кракові Провід ОУН обрав його першим заступником нового провідника.

З вибухом німецько-радянської війни Ярослав Стецько у складі похідної групи ОУН прибуває до Львова. У Львові Я.Стецько скликає Національні Збори, які 30 червня проголосили в будинку «Просвіти» відновлення Української Держави. Його обрали прем’єром українського уряду.

Ярослав Стецько залишив нам велику ідейно-теоретичну спадщину. Хоч його твори були написані багато років тому, але вони й досі актуальні, бо дають відповідь на важливі питання сьогодення. Основні з них опубліковані в двотомнику «Українська визвольна концепція»

Не можна не погодитися з думкою відомого письменника і громадського діяча Сергія Плачинди, котрий писав: «Не може не вражати глибина аналізу явищ, подій та історичної долі українства, синтетичність думок, я б сказав — узагальнюючий геній Ярослава Стецька, а головне — підпорядкованість усіх своїх діянь і суджень, роздумів і теоретичних осягнень одній ідеї — ідеї побудови Української Соборної Самостійної Незалежної Держави. Цій ідеї Ярослав Стецько віддав усе своє подвижницьке життя непохитного борця-націоналіста, мужньої людини, великого українця. А однією з найбільших заслуг Ярослава Стецька перед українським народом, українською історією є його проект націоналістичної, державницької і політичної доктрини побудови Української Держави. Це те вчення — суто Стецькове вчення! — яке годилося б узяти як дороговказ чи керівництво до дії Президентові України і урядові з перших днів незалежності. І якщо цього не зроблено, то це лише на шкоду Україні».