Зустріч з психологом-волонтером: «Дистрес і самодопомога»

 18 листопада

Зустріч з психологом-волонтером Товариства Червоного Хреста України (Обласної організації  м. Тернопіль) - Фізяр Оксаною. 

Тема зустрічі «Дистрес і самодопомога»

Книжкова виставка: «Війна очима поетів і письменників».

 

19 листопада 2024 року - 1000 днів від початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну. 

До цієї дати в бібліотеці відкрито виставку «Війна очима поетів і письменників».

Виставка-вшанування: «Світ повинен пам'ятати»

 

«Чи можливе?! Чи таке можливе?!

Чи в таке повірить чоловік:

Щоб родючі українські ниви

Народили 33-ій рік?»

                                     С. Кузьменко

 

Протягом XX ст. Україна пережила три штучні голоди: 1921-1923 рр., 1932–1933 р.р. і 1946–1947р.р. Та найбільш страшним і масовим був Голодомор 1932–1933 років – це трагедія українського народу, наслідки якої відчуваємо і понині.

За оцінками істориків і демографів тоді загинуло понад 10 млн. людей. Метою злочину було знищення українського народу як національної групи. Комуністичний  режим створив для українців умови які були не сумісні із життям.  Насильно вилучали всі харчі, створили блокаду сіл і цілих районів, забороняли виїжджати  за межі охопленої голодом України,  репресій проти незгодних людей. На довгі десятиліття голод порушив природний генетичний фонд, призвів до морально-психологічних змін у свідомості українського народу.

Цього року  День пам’яті жертв голодоморів припадає на 23 листопада. До цієї дати у бібліотеці розкрито виставку-вшанування: «Світ повинен пам'ятати», яка буде діяти до 25 листопада. Запрошуємо усіх до перегляду.

Літературний подіум: «Магія творчості Сергія Сірого»

(до 65-річчя від дня народження поета-пісняра)

Храм душі

Ми будуємо храм в наших душах, як вічність,

Щоб не знищив його ні мороз, ні вогонь.

Храм свій кожен із нас хай наповнює світлом,

Щоб жило там тепло і сердець, і долонь.

 

Ми будуємо храм не з каміння, а з істин,

З вічних істин, в яких торжествує добро.

Будуть в храмі отім слово правди і пісня.

Ми будуємо храм всім нещастям на зло.

 

Ми будуємо храм і до нього дорогу...

Прокладаєм її через смуток і біль.

Зводим стіни святі ми на вірі у Бога,

Аби видно було храм душі звідусіль.

Рядки цього вірша належать перу відомого тернопільського поета-пісняра, журналіста, фахівця соціальної сфери, заслуженого діяча естрадного мистецтва України Сергія Сірого.

Година корисних порад: «Здоровому способу життя — ТАК! Шкідливим звичкам — НІ!»

(з циклу заходів по профілактиці СНІДу, наркоманії, тютюнопаління, туберкульозу)

Вчені з'ясували, що здоров'я і тривалість життя людини найбільше залежить від її способу життя. Наш спосіб життя - це наші звички. Вони можуть бути корисними і шкідливими. Корисні - зміцнюють імунітет, здоров‘я; поліпшують стосунки; піднімають самооцінку. Шкідливі - псують стосунки з іншими; загрожують здоров'ю; перешкоджають розвиватись як розумово, так і фізично; порушують психічний стан.

Ще з самого дитинства у людей формуються різні звички.  Багато з них виробляються мимоволі, тому батькам потрібно вести боротьбу з ними, щоб вони не переросли в проблему. Найпоширеніші шкідливі звички - діти гризуть нігті, олівці, іграшки, смокчуть пальці, намагаються повторювати дії дорослих, з часом це може перерости у звичку. Ще існують сучасні шкідливі звички - залежність від комп'ютерних ігор, смартфонів, ґаджетів, соціальних мереж, шкідливої їжі, лайливих слів та ін. Та серед найтяжчих за наслідками звичок є найбільш шкідливі - це алкоголізм, тютюнопаління, токсикоманія, наркоманія. Кожна з них спричиняє залежність і велику загрозу для здоров‘я людини.

Про ці та інші речі ми говорили з читачами, а ще грали гру: «Корисно - шкідливо», коментували звички, які зображенні на ілюстраціях, читали уривки з книги і обговорювали корисні чи шкідливі звички у героя книги...

Історично-патріотичний екскурс: «Вісімнадцятого року листопад»

Листопадовий Чин, Листопадовий Зрив - українське національно- визвольне повстання, що відбулось в ніч з 31.10 на 1.11.1918 року у Львові, внаслідок якого було утворено Західно-Українську Народну Республіку.

В жовтні 1918 р. західні українці, передбачаючи близький розпад Австро-Угорської імперії, яка була ослаблена війною і національно-визвольними рухами та перебуваючи під впливом факту існування Української Держави у Наддніпрянській Україні, почали готуватися до створення власної незалежної держави. Ще в вересні у Львові було створено Військовий Комітет, який розпочав підготовку до збройного повстання у Галичині. 18-19 жовтня у Львові відбулись збори всіх українських депутатів австрійського парламенту і українських членів галицького та буковинського сеймів. Були запрошені по три представники від основних політичних партій Галичини і Буковини, вище греко-католицьке духовенство. На цих зборах було обрано Українську Національну Раду, яка стала представницьким органом українського народу в Австро-Угорщині. 19 жовтня УНРада проголосила Українську державу на всій українській етнографічній території Галичини, Буковини і Закарпаття та закликала національні меншості вислати своїх представників до УНРади. 

Президентом УНРади було обрано Євгена Петрушевича. 21 жовтня на зборах від поручників з усього краю в Народному домі він оголосив у присутності митрополита Андрея Шептицького опрацьований ним статут УНРади та виклав план легального й мирного переходу влади в руки українців. З цим виїхав до Відня. Мирним шляхом переобрати владу у Галичині не вдалося.

 В свою чергу польські політичні діячі 28 жовтня створили у Кракові Польську Ліквідаційну Комісію, яка мала 1 листопада прибути до Львова і за допомогою військових частин захопити владу в краї. 30 жовтня УНРада, враховуючи ці обставини, поставила перед австрійським урядом вимогу передати їй всю повноту влади в Галичині. Однак намісник Галичини ген. К. Гуйн відповів на цю пропозицію відмовою. 

                                                                                                             

                                                                                                             (Євген Омелянович Петрушевич)

31 жовтня на спільному засіданні членів УНРади під проводом Костя Левицького і Військового Комітету на чолі з сотником Дмитром Вітовським  було вирішено взяти владу в місті збройним шляхом. Військовий комітет було перейменовано в Українську Генеральну Команду, яка мала здійснювати безпосереднє керівництво повстанням. Штабом повстання став Народний Дім у Львові. Повстання розпочалося о 4 год. ранку. Українські частини, які нараховували 60 старшин і 1400 вояків, зайняли ратушу, намісництво, головну пошту, вокзал, банк, летовище. Над ратушею і намісництвом підняли синьо–жовтий прапор. Австрійського намісника Галичини ген. К. Гуйна і коменданта Львівського військового гарнізону ген. Порсфера було заарештовано.

(Кость Антонович Левицький)

1 листопада о 7 год. ранку сотник Дмитро Вітовський  відрапортував К. Левицькому про те, що влада у Львові повністю перейшла до УНРади.

Майже безкровно українська влада була встановлена в Станіславі, Коломиї, Снятині, Жовкві. В деяких містах це відбулося завдяки збройним виступам місцевих жителів.

1 листопада було проголошено утворення Української Держави колишніх австро-угорських земель. 

Збройне протистояння між Українськими Січовими Стрільцями та польськими вояками призвело до польсько-української війни.                             

                                                                                                    (Дмитро Дмитрович Вітовський)

Листопадовий чин призвів утворення українського уряду та проголошення ЗУНР, а також став поштовхом до злуки УНР і ЗУНР у січні 1919 року.

  Розпочався період становлення української державності у західно-українських землях.                                                                                                                                                                                                         

                                                                          За матаріалами "Довідника з історії України"

 

                                                   

 

 

Якщо читач не може прийти до бібліотеки то бібліотекарі з книгами йдуть до читача (в рамках бібліотечного проекту «Бібліотерапія»)

#Бібліотека_доступна_кожному