Історичний онлайн навігатор: "Сповнене праці життя. Іван Горбачевський"

 (До 170-річчя від дня народження)

Іван Якович Горбачевський  — український учений-біохімік, гігієніст та епідеміолог, громадсько-політичний, освітній діяч.

(1854 - 1942)

Народився  15 травня 1854 року в с. Зарубинцях  (нині Тернопільської області) у сім'ї священика УГКЦ, пароха Збаража о. Якова Горбачевського. Навчався хлопець у  Першій тернопільській класичній гімназії, був одним з перших членів гуртка «Громада», заснованого учнем 6 класу Іваном Пулюєм у січні 1863 року. Вступив у Віденський університет, вивчав медицину , отримав ступінь доктора медицини. Під час навчання  був головою студентського товариства «Січ». Спочатку працював у цьому ж університеті.

У 1883—1917 рр. -  професор кафедри лікарської хімії Карлового університету в Празі, з якою пов’язано усе наукове життя вченого. У  1902—1903 рр. - ректор цього університету.

                           

На початку XX ст. обіймав кілька урядових посад у тодішній Австро-Угорщині, до якої входила і Чехія. Так, у 1906-1907 рр. був членом Найвищої ради, з 1906 р. –членом Палати Панів, а в 1917-1918 рр. був першим міністром здоров’я Австро-Угорщини.  З 1925 р. – академік Всеукраїнської Академії наук (м. Київ).

 (Іван Горбачевський, 1886)

Іван Горбачевський автор 66-ти наукових публікацій з хімії, біохімії, епідемології, судової медицини, токсикології та інших галузей, понад 100 наукових опрацювань у галузі санітарії, багато з яких впроваджено в Австро-Угорщині.

Маючи лабораторію у Чеському університеті, досліджував наслідки розкладання альбуміноїдних тіл під впливом соляної кислоти.

У 1882 р. першим у світі здійснив синтез сечової кислоти. Запропонував нову методику визначення вмісту азоту в сечі та інших речовин. Свої досліди здебільшого пов’язував із хімічними процесами в людському та тваринному організмах, збагативши цим розвиток порівняно нової на той час наукової галузі – біохімії. Встановив джерела і шляхи утворення сечової кислоти в організмах, досліджував вплив цієї речовини на стан людини. Результатом досліджень стала його чотиритомна монографія «Лікарська хімія», що вийшла чеською мовою (1904-1908). У 1921 р. став одним із засновників, а згодом протягом багатьох років ректором відомого Українського вільного університету, що почав діяти у Відні, пізніше – у Празі, а нині діє у Мюнхені. В університеті поєднував викладацьку та наукову роботу: підготував два томи підручника органічної та неорганічної хімії українською мовою, з яких перший том (“Органічна хімія”) опубліковано у Празі 1924 р., що заклало основи української наукової термінології, опублікував велику кількість статей та інших розвідок.

Івана Горбачевського було обрано почесним членом Наукового товариства ім. Т. Шевченка у Львові.

Помер 24 травня 1942 року у Празі , де й поховано.

(Пам'ятник вченому, академіку Іванові Горбачевському  в  Тернополі.)