Урок видатних особистостей: «Історична постать Андрея Шептицького»

 до 160-річчя від д/н Андрея Шептицького

 Андрей Шептицький - видатний український церковний, культурний та громадський діяч, митрополит Української греко-католицької церкви, граф.

 (1865-1944)

 

Граф Роман Марія Олександер Шептицький (саме таке ім’я він отримав при народженні) був третім сином польського графа Івана (Яна) Шептицького і Софії Фредро – доньки відомого польського письменника Олександра Фредро. Народився 29 липня 1865р.  в с. Прилбичі Яворівського повіту неподалік Львова. Як і всі нащадки аристократичних родів, початкову освіту здобував вдома, а згодом навчався на юридичному факультеті Краківського та Вроцлавського університеті.

/Родина Шептицьких. 1888 рік. Прилбичі/

 У 1888 році вступив до монастиря отців василіан у Добромилі. У чернецтві прийняв ім’я Андрей.

 У 1900 році був номінований галицьким митрополитом. Як депутат Галицького сейму і член палати панів австрійського парламенту у Відні, відстоював інтереси українського населення Галичини.  Дбав про організацію фахової підготовки молоді, сприяв розвитку української культури (1905 заснував церковний музей, де зібрав одну з найбільших у Європі збірок іконопису). 

У 1903 році заснував Народну лічницю, яку згодом (1930-1938рр.) перетворили на сучасний шпиталь. За його допомогою велося будівництво духовної семінарії у Львові, засновано бібліотеку станіславської  капілуни. 1941року очолив Українську національну раду, а 1944-го –Всеукраїнську національну раду. Митрополит негативно ставився до німецького окупаційного режиму. Засуджуючи переслідування євреїв, звернувся з протестом щодо нищення єврейського населення в Галичині до рейхсканцлера Г Гітлера. 
  

Помер 1 листопада 1944 року. Похований у крипті собору св. Юра у Львові.