НА ВАРТІ НАШИХ ДУШ НЕБЕСНА СОТНЯ
Сльоза, мов куля, пропекла граніт.
У серці мами закровила рана.
Її синочку буде двадцять літ
На віки вічні в пам’яті Майдану.
Назавжди буде юних двадцять літ…
Болітиме довіку в мами серце.
Тоді її синочок з дому втік.
Якби знаття, що вже не повернеться.
Лиш телефоном гаряче сказав:
«А як інакше, коли гинуть люди?
У вічі як дивитимусь синам?»
Якби ж знаття, що тих синів не буде…
Він ангелом здійнявся до небес,
Крилата сотня прийняла героя.
В рамена мамі вріс жалобний хрест,
А замість серця б’ється згусток болю.
Немає коментарів:
Дописати коментар