Олег Ольжич - поет лицарської звитяги
Олег Ольжич - український поет, політичний діяч, археолог. Син відомого українського поета Олександра Олеся. Очолював культурно-освітню референтуру Проводу Українських Націоналістів і Революційний Трибунал Організації Українських Націоналістів. Заступник Голови ПУН полк.
Олег Олександрович Кандиба народився 8 липня 1907 року в Житомирі, в родині відомого українського поета Олександра Олеся та гімназійної вчительки. З ранніх років був талановитим та відрізнявся особливими здібностями до читання, грав на піаніно і скрипці, чудово малював. У віці трьох років навчився читати, а в 5 років вже написав першу п'єсу про козацькі часи. Почав навчатися у середній трудовій школі Пущі-Водиці, закінчивши навчання вже в Празі, куди переїхала його сім'я. Після став студентом філософського факультету Карлового університету Праги, захистивши докторську дисертацію у 23 роки. Самостійно вивчив дев'ять європейських мов. У 1928 році опублікував перше оповідання "Рудько" під псевдонімом Лелека, а перші вірші поета вийшли в журналах "Літературно-науковий вісник" та "Студентський вісник".
Відбувшись як відомий вчений-археолог, брав участь у кількох археологічних розкопках на Балканах, був запрошений читати лекції з археології у Гарвардському університеті США, активно популяризував археологію, займався дослідницькою діяльністю та організовував наукове життя української діаспори, редагуючи "Збірник українського наукового інституту в Америці". Його дослідження і наукові праці публікувалися в Англії, Німеччині, Чехії та Югославії.
У 1929 році став одним з найбільш активним членом ОУН. Брав активну участь у створенні Карпатської України й боровся проти угорських окупантів.. Складний період галицького революційного підпілля він увічнив у поемі "Городок 1932". Загалом все, що відбувалося в міжвоєнний період на західноукраїнських землях, відбивалося в творчості поета.
З початком Другої світової війни Олег Ольжич повертається в Україну та очолює націоналістичне підпілля в Києві. З початком гітлерівських репресій проти українських націоналістів переїздить до Львова. В травні 1944 року його заарештовує гестапо та перевозить до Берліну, а згодом переводять у концентраційний табір Заксенгаузен, в якому він був закатований до смерті 10 червня 1944 року.
В Україну творча спадщина поета почала повертатись тільки після 1991 року. Сьогодні в Україні виходять книги з віршами та публіцистикою Олега Ольжича, публікуються наукові праці та спогади про поета, про видатного поета-борця поставлений біографічний фільм "Я камінь з Божої пращі", який отримав Національну Шевченківську премію 2002 року.
О.Ольжич — автор двох прижитєєвих збірок: «Рінь»
(1935) та «Вежі» (1940). Третя, посмертна, збірка «Підзамчя» вийшла в 1946 р.
Писав цікаву прозу і пристрасну публіцистику. Всією творчістю утверджував у
читачів героїчний світогляд, героїчний чин, який тільки, навіть ціною власного
життя, може привести до свободи.
7 цитат із творів Олега Ольжича:
Нащо слова? Ми діло несемо.
Ніщо мистецтво і мана теорій.
Бо ж нам дано знайти життя само
В красі неповторимій і суворій.
(Нащо слова? Ми діло несемо)
Не світлий спокій дорогих глибин
Прозорої і чистої науки,
Не золоті натхнення орхідеї –
З ласкавості незмірної своєї
Пошли мені, молюся, дар один:
В ім’я її прийняти мужньо муки
І в грізні дні залізної розплати
В шинелі сірій вмерти від гранати.
(Присвята)
Не зірвеш сонця, кат, з небес,
Не зірвеш України стяга!
На нашім боці сам Зевес,
На нашім боці перевага.
(Не зірвеш сонця, кат, з небес)
В людині, затям,
Лежить невідгадана сила.
Зрослась небезпека з відважним життям,
Як з тілом смертельника крила.
(Захочеш – і будеш)
Товаришу любий мій, брате,
Дивися у вічі рабам.
Як будете так воювати –
Вкраїни не бачити вам.
(Грудень 1932)
Дванадцять літ кривавилась земля
І сціпеніла, ствердла на каміння.
І застелило спалені поля
Непокориме покоління.
(Брати)
Кожна справа – ясна і проста.
(Героїчний період і сумнів?)
Для дівчат – снігова чистота,
Юнакам – поривання безумні.
(Нова Троя)
Немає коментарів:
Дописати коментар