Василь Королів-Старий - син великої надії

Василь Королів-Старий - це псевдонім українського письменника-казкаря Василя Костянтиновича Короліва. Відомий дитячий письменник А. Костецький зробив припущення, що додатком „Старий” В. Королів хотів підкреслити, „що він начебто такий-собі сивобородий дідусь, який малим онучатам розповідає всілякі химерні казочки”. Також можете прочитати оповідання "Хуха-моховинка" (для зручності в повноекранному режимі).

Прапрадід Короліва-Старого прийшов на Україну, як старшина шведської армії Карла XII. та був ранений під Полтавою відповідно дні свої провів на засланні, прадід був ігуменом Соловецького манастиря, а батько професором гімназії в Полтаві, а потім, як православний священик, парохом у Диканці, де 16 лютого 1879 р. народився Василь, є припущення, що він народився в селі Ладан Прилуцького повіту на Полтавщині. Коли йому виповнилося 10 років пішов навчатися в духовну бурсу в Полтаві, де вчився з Симоном Петлюрою.

В 1904 р. закінчив ветеринарний інститут у Харкові й одержав титул доктора. Відтак працював на Полтавщині, де згодом проживати було заборонено.

Писати почав в 14 років, а в духовній семінарії видавав часопис "Плахта". Вже як студент співпрацював у видавництвах Києва, Харкова, Полтави і Петрограду, де помістив безліч статтей і розвідок. Написав загалом 118 книжок, а крім того багато статтей в українських часописах. Найбільш відомим є роман для молоді "Чмелик", на якому виховувалося ціле молодше покоління. Також привертає увагузбірка казок«Нечиста сила», побудована на фольклорному матеріалі. Збірка побудована в незвичному ключі — ніби на міжнародному конгресі, що відбувся в ніч на Івана Купала на Лисій горі під Києвом, казкові персонажі вирішили розповісти людям правду про себе, щоб якоюсь мірою розвіяти свою погану славу. І в цьому їм зголосився допомогти український журналіст.

З 1908 р видає часопис "Час", що мало 250 членів , працював до 1919 р. і ще деякий час продовжував видавничу працю і в Празі.

Не менше значення мав він як художник і скульптор, та в цій ділянці залишив по собі чимало цінних речей. Картини знаходяться у Празі в костелах Францішканів і Капуцинів та у Мельнику, є вони і в Україні.

В 1919 році був призначений урядом УНР дипломатом в Празі, де познайомився зі своєю дружиною Наталією, яка увійшла в українську літературу як Наталена Королева.

Викладав у Господарській Академії у Подебрадах. Останні роки свого емігрантського життя провів у Мельнику біля Праги, де й похований 14 грудня 1941 р.