Ім`я в літературі: Олександр Олесь
Олесь (Кандиба) Олександр (1878 – 1944)
– український письменник, поет, драматург,
представник неоромантизму й символізму, народився
5 грудня 1878 року в містечку Білопілля на Сумщині.
Крім поезії, драматичних
творів, у творчій спадщині митця — прозові, публіцистичні твори, переклади з
російської, білоруської, польської, сербської, болгарської, німецької,
англійської, арабської мов, публіцистичні та літературно-критичні статті.
Ми пригадали 10 фактів з життя Олександра Олеся і
деякі з його поезій.
1. Справжнє ім'я — Олександр Іванович Кандиба. Олесем
його називала дружина. У результаті поет почав друкувати інтимну лірику (а
згодом й інші твори) саме під таким псевдонімом.
В дитинстві ще… давно, давно колись
Я вибіг з хати в день майовий…
Шумів травою степ шовковий,
Сміявся день, пісні лились…
Весь Божий світ сміявсь, радів…
Раділо сонце, ниви, луки…
І я не виніс щастя-муки,
І задзвеніли в серці звуки,
І розітнувсь мій перший спів…
1904
2. Народився він у селі Білопілля Харківської губернії
5 грудня 1878 року. Там він закінчив початкову школу та училище.
3. Під час навчання у Харківському ветеринарному
університеті самостійно вивчав польську, сербську та болгарську мови. У той
же період, на відкритті пам'ятника Котляревському у Полтаві, зустрівся з
Панасом Мирним, Лесею Українкою та іншими культурними діячами того часу. В
результаті вирішив повністю перейти на українську мову.
4. Писати вірші почав у віці 15 років, у рукописних
журналах «Комета» та «Первоцвіт». Перший вірш Олександра Олеся був
надрукований у 1905 році в альманасі «Багаття».
З журбою радість обнялась…
В сльозах, як в жемчугах, мій сміх.
І з дивним ранком ніч злилась,
І як мені розняти їх?!
В обіймах з радістю журба.
Одна летить, друга спиня…
І йде між ними боротьба,
І дужчий хто — не знаю я…
1906
5. Перша збірка поезій, «З журбою радість обнялась»
вийшла у 1907 році коштом мецената Петра Стебницького. Завдяки історикині
Олександрі Єфименко, книга отримала широкий розголос. Після закінчення
університету Олександр Олесь намагався знайти професію хоч якось пов'язану з
творчою діяльністю — у газетах чи видавництвах. Проте результату це не дало,
внаслідок чого поет 10 років працював ветеринаром на Дарницькій скотобійні в
Києві.
6. За роки життя поет видав 10 збірок поезії. Оскільки
авторську назву другої книги («Будь мечем моїм!..») не пропустила цензура,
Олесь назвав її «Поезії. Кн.ІІ» і надалі продовжував нумерувати нові збірки
римськими цифрами.
Яка краса: відродження країни!
Ще рік, ще день назад тут чувся плач рабів,
Мовчали десь святі під попелом руїни,
І журно дзвін старий по мертвому гудів.
Коли відкільсь взялася міць шалена,
Як буря, все живе схопила, пройняла, —
І ось, — дивись, в руках замаяли знамена,
І гімн побід співа невільна сторона...
Уривок з вірша «Яка краса: відродження країни!», 1908
7. У 1919 році, рятуючись від більшовизму, Олександр
Олесь з дипломатичним паспортом виїздить до Угорщини, залишаючи у Києві сім'ю. Через
4 роки Червоний хрест допомагає вивезти з УРСР дружину та сина.
8. Під час еміграції довгий час працював в уряді УНР в
екзилі. У 1921 році поет допомагав закордонному українському товариству в
справах надання допомоги голодуючим.
Коли я вмер — забув, не знаю…
Я в чорній прірві забуття…
О краю мій, коханий краю,
Коли ж це стратив я життя?!
І скільки вже минуло років,
Як мертвий я лежу в труні,
Лежу, не чуючи пророків
І не палаючи в огні?..
І сниться сон мені: неначе
Десь на холодній чужині
Якийсь вигнанець гірко плаче
І заздрить мертвому мені.
4.X.1925
9. У 1921 році видає збірку «Перезва», де у
саркастичному стилі висміює українців-емігрантів. Через двозначність
висловлювань книгу критикувала інтелігенція. У свою чергу, в СРСР збірку
видали, скориставшись двозначністю ідей поета.
10. Помер поет у 1944 році, через місяць після отримання звістки про смерть сина Олега Ольжича у концтаборі Заксенгаузен. Був похований на Ольшанському кладовищі у Празі.
Немає коментарів:
Дописати коментар