Історико-патріотичний екскурс: «Дочка українського народу»
2 лютого Україна вшановує 100 річчя від дня народження
останньої зв'язкової Романа Шухевича, активістки Організації українських
націоналістів, кавалерки ордена княгині Ольги III ступеня Дарії Гусяк.
З юних років Гусяк належала до ОУН, була завжди на
відповідальних ділянках праці. Потім стала зв'язковою Романа Шухевича,
арештована в 1950 році, відбула 25 років в'язниці.Після повернення з в'язниці
знову зазнала переслідувань. Лише з розпадом радянського союзу їй дали спокій.
«Вона береться знову за організаційну роботу і стає
організаторкою Ліги українських жінок, яку очолює. 5-го березня 1990 року Дарка
Гусак разом з і ще одною зв'язковою Романа Шухевича, Олею Ільків, прийшли на
урочисту панахиду до символічної могили Романа Шухевича в Білогорщі. Після
панахиди обидві зв'язкові звітують своєму провідникові, що вони пройшли цей
тернистий шлях і не зламалися і чекають його наказу. Вони осталися до кінця
незламними і так відійшли у вічність", - зазначив син Романа Шухевича.
Дарія Гусяк народилася в Трускавці в 1924 році.
Псевдо: «Дарка», «Нуся». Зв'язкова Головнокомандувача Української повстанської
армії, генерала-хорунжого Романа Шухевича, активістка Організації українських
націоналістів, кавалер ордена княгині Ольги III ступеня. З 15-річного віку мала
тісні зв'язки з членами підпільної ОУН та виконувала доручення організації,
зокрема, разом зі своєю мамою шукала й облаштовувала хати, де проживав Роман
Шухевич під чужим іменем з охороною.
1950 року заарештована і з 2 березня утримувалась
радянськими спецслужбами в тюрмі «на Лонцького» у Львові. Після року
перебування в тюрмі перевезена до Києва для продовження слідства. Рішенням
комісії Особливої наради при МДБ СРСР засуджена за ст. 54.1а КК УРСР («зрада
Батьківщини») на 25 років тюремного ув'язнення, яке відбувала в тюрмах
Верхньоуральська та Володимира. Згодом відправлена в с. Барашево (Мордовія).
У березні 1975 року звільнена, дозволу на повернення
на батьківщину не отримала. Поселилась у Волочиську на Хмельниччині, у подруги
по боротьбі Катерини Зарицької. З 1995 року мешкала у Львові. Стала членом
Проводу Конгресу українських націоналістів. За порадою Слави Стецько, створила
громадську жіночу організацію — Всеукраїнську лігу українських жінок та стала
її головою, об'їздила всю Україну, створила осередки ВЛУЖ у 22 областях. Як
голова ВЛУЖ була співзасновником Національної ради жінок України, представляла
цю організацію на міжнародних з'їздах і конференціях.
Немає коментарів:
Дописати коментар