Краєзнавчий вернісаж: «Плинуть століття над містом Терновим»

 

Закоханий в Тернопіль

Тернополе мій рідний, я не знаю:

«Люблю» сказати мало – я кохаю!

Закоханий я в моє місто гарне,

Найкраще в світі, сперечатись марно:

Став, замок, парки, вулиці, майдани –

 Найкраще в світі місто, Богом дане.

                                         Любомир Гардецький

Тернопіль - одне з найбільш затишних, мальовничих міст України, з давньою і славною історією.

Від початку заснування наше місто носило ім’я -Тарнополє, згодом отримало назву -Тарнополь, а з 1944 року - Тернопіль.

Місцевість, на якій розкинулось наше місто, ховає в собі сліди життя та діяльності давніх поселенців краю ще з часів кам'яного віку. Тут, на берегах річки Серет, традиція поселень зберігалася в усі епохи і триває й дотепер.

Історія  міста Тарнополє розпочалася 15 квітня 1540 року, коли король Сигізмунд І у Кракові надав локаційний привілей великому коронному гетьману Польського королівства Іоанну Амору з Тарнова (Яну Тарновському) на заснування містечка-фортеці Тарнополє на спустошеному місці, званому  Сопільче.

(Портрет великого коронного гетьмана графа Яна Тарновського)

Тоді розпочалося будівництво замку, яке тривало біля 8 років. Замок мав охороняти південно-східні кордони королівства від набігів татар. 

(Акварель Наполеона Орди)

 Після кількох перебудов, у зміненому вигляді замок зберігся до наших днів.

(Сучасний Тернопільський замок)

Розбудовуючи місто, граф 16 травня 1548 р. домігся від короля дозволу на утворення ставу між берегами річки Серет біля підніжжя с. Кутківці, щоб захистити місто від нападів татар. Також насипали високу і широку греблю, на якій була дорога до передмістя Загребелля. Рівень води в ставі піднявся на 3 м. вище нижнього річища Серету. Надлишок води спливав чотирма шлюзами. Став набув важливого господарського значення. В 1672 р. на ньому діяло чотири млини, що давали значні прибутки місту. Протягом століть став постачав значну кількість риби.

Тарнополь швидко розвинувся у великий осередок торгівлі. Через нього проходила так звана "Шльонська дорога", якою везли найрізноманітніший товар і переганяли худобу зі сходу України в Саксонію. 

На ринках міста торгували сукном, полотном, готовим одягом, гончарними і шкіряними виробами, ювелірними прикрасами, зерном, медом, винами, сіллю, воском, худобою тощо. Постійну торгівлю в місті провадили  іноземні купці.

Церква Воздвиження Чесного Хреста (Воздвиженська або Надставна) — найдавніший храм Тернополя. Розміщений на Підзамчі на невисокому підвищенні над Тернопільським ставом.

 Перші історичні задокументовані відомості про церкву містяться у грамоті князя Василя Костянтина Острозького від 1570 року.

У давнину біля церкви була Львівська брама. Саме на Львівській брамі під час турецько-татарських нападів чинився найбільший опір, тому церква виконувала дуже важливу оборонну функцію. В той час використовувалася також сигнальна система: дзвонили в дзвони, палили смолоскипи, розводили багаття, які було видно аж на Голубіцьких Товтрах, а вони мали зв'язок із Залізцями, Підкаменем та Почаєвом.

Заступницею і покровителькою міста і усіх міщан вважають святу Теклю.

Біля скверу посеред вулиці Верхня Панська (нині початок бульвару Тараса Шевченка) у 1843 році була встановлена фігура святої Теклі. Постать святої стояла на високій  колоні, біля підніжжя чотири сходинки, огороджено металевим парканом. У тому ж сквері була й легендарна тернопільська криниця, вода в якій упродовж усього року зберігала властивості свяченої, і коли хтось хворів, то приходили по воду «від святої Теклі», бо хворі швидше видужували. У1944 році  під час боїв за Тернопіль фігуру святої було зруйновано.

А ще до Другої світової війни вівтар із  зображенням святої Теклі знаходився у Домініканському костелі — нині Соборі Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці.

Фігуру святої Теклі з хрестом відновили і зараз вона стоїть знадвору у ніші катедри, ліворуч від входу до храму.

Прогресивний  внесок у розвиток нашого міста зробив Володи́мир Лучакі́вський (1838 р. н. – 1903 р. с.) — український громадський діяч, письменник, перекладач, адвокат.

З 1896 по 1903 роки – доктор Володимир Лучаківський був  бургомістром Тарнополя. За його керівництва у місті прокладено електричне освітлення, телефон, водогін, каналізацію, завершено будівництво міської лікарні, збудовано нове приміщення для Вищої реальної гімназії в Тарнополі (тепер — Українська гімназія ім. І. Франка), відкриття української гімназії, закладено «Парк Здоров’я» у Великих Гаях (у той час входили до складу нашого міста) (в народі парк називали «Лучаківка» або «Володимирівка») А також, здійснювалася забудова Тарнополя за європейським зразком, зокрема в стилі архітектури модерну (сецесії), зведено низку споруд цивільного та релігійного призначення, які й тепер є окрасою міста.

В період Другої світової війни -15 квітня 1944 року, після тривалих кривавих боїв місто було звільнено від німецьких військових підрозділів військами 60-ї армії 1-го Українського фронту. Уцілілим мешканцям Тарнополя місто предстало майже суцільною руїною. Вибухами бомб і снарядів було знищено близько 80% будівель. 

Людям не було де жити, установи не мали приміщень для організації праці. Розпочалась важка праця по розбиранню і розчищенню завалів і руїн та відбудові міста. Ці роботи, загалом тривали декілька років.

9 серпня 1944 року м. Тарнополь було перейменовано на Тернопіль спеціальним указом Президія Верховної Ради СРСР .

 

                                                              Наше місто сьогодні.