"Великий Галичанин Ігор Ґерета" До 85-річчя від д/н Ігора Ґерети

 

Великий Галичанин  - Ігор  Ґерета 

Ігор Ґерета — учасник визвольного руху шістдесятників, зокрема керівник його тернопільського середовища. Метою цього руху було повалення радянської влади в Україні й відновлення державної незалежності.

Ігор Петрович Ґерета народився 25 вересня 1938 року в с. Скоморохах Тернопільського району. Його батько – священик, поет і композитор, мати – диригентка церковних хорів. Виріс у с. Велика Березовиця, де закінчив середню школу (тепер Тернопільська школа № 8). У 1962 році здобув вищу історичну освіту в Чернівецькому університеті й від того часу працював на різних наукових посадах у Тернопільському краєзнавчому музеї. У 1966 році був засуджений за антирадянську діяльність, спрямовану на відновлення незалежної української держави на п’ять років (умовно). До розпаду Радянського Союзу перебував під наглядом органів держбезпеки та партапарату. Незважаючи на постійне переслідування та утиски, займався науковою та громадською роботою.

І. Ґерета був одним із фундаторів та автором експозиції музеїв С. Крушельницької (1963), В. Гнатюка (1969), картинної галереї Тернопільського краєзнавчого музею (тепер – обласний художній музей), про які в видавництві «Каменяр» видав нариси. Був також засновником музею Леся Курбаса у Старому Скалаті (1987), ініціатором створення музеїв: патріарха Йосипа Сліпого в с. Заздрості, політв’язнів у казематах Тернопільського КДБ, сучасного українського мистецтва на вулиці Медовій м. Тернополя. Розпочав створення першого археологічного музею-парку в с. Чернелеві-Руському Тернопільського району.

У 1993−1994 роках виставка творів образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва з його збірки «Мистецтво друзів» експонувалася у містах Тернополі та Львові. Як археолог відкрив сотні археологічних памʼяток та вів дослідження майже двадцятьох. Найбільше його досягнення – розкопки могильника черняхівської культури ІІІ−ІV ст. у селі Чернелеві-Руському, який має європейське значення. Виступав на регіональних, всеукраїнських, всесоюзних та міжнародних наукових конференціях з питань археології, історії та мистецтвознавства.

Він – співавтор трьох академічних монографій про археологічні пам’ятки Прикарпаття та Волині, видання «Художники Тернопільщини» (1994). І. Ґерета є автором та співавтором історичних нарисів про Теребовлю (1971), Бережани (1979,1989) і Чортків (1985), а також автором видань про художників І. Хворостецького (1978), І. Марчука (1985), Я. Омеляна (1993). Опублікував близько 100 статей в енциклопедіях, збірниках та журналах України, Канади, Росії, Сербії, Словаччини, Польщі та майже 700 газетних статей і заміток.

Поезії І. Ґерети опубліковані в кількох газетах і журналах лише після здобуття Україною самостійності. Був редактором та рецензентом майже двадцяти видань Інституту національного відродження України, членом редакцій та редколегій кількох збірників та журналів.

І. Ґерета вів активну громадську роботу. У 1978 році при картинній галереї заснував мистецький клуб з конспіративною назвою «Золотий вересень», який діяв до 1985 року та був згодом заборонений. У 1988 році став співзасновником першої в м. Тернополі опозиційної організації «Тернове Поле» й Товариства української мови, у 1989 році – товариства «Меморіал», у 1991 році – художньої премії імені М. Бойчука та Інституту національного відродження України, у 1992 році – кафедри української культури в Тернопільській вищій духовній семінарії ім. Й. Сліпого, у 1993 році – стипендії ім. М. Литвина для студентів-бандуристів із Тернопільщини та ін. У 1989 році обраний членом проводу Тернопільської крайової організації Народного руху України, а згодом – членом її Великої ради.

Він був депутатом обласної ради двох скликань, головою комісії з питань культури та духовного відродження.

Помер І. Ґерета 5 червня 2002 року. Похований у м. Тернополі.