Літературний експромт: "Рівноапостольні Кирило і Мефодій - творці слов'янської писемності"

 

День слов’янської писемності і культури відзначають щороку 

24 травня у всіх слов’янських країнах. 

В цей день прославляють творців слов’янської писемності святих Кирила і Мефодія – вчителів слов’янських  та провідників християнства.

Мефодій рано вступив на військову службу. Керував заселеною слов'янами областю Македонії протягом 10 років. Був викладачем у Константинопольській вищій школі. Постригшись у ченці, став ігуменом монастиря Поліхрон на березі Мармурового моря.

Кирило навчався у Константинополі при дворі візантійського імператора Михайла III.  Він добре знав слов'янську, грецьку, латинську, іврит і арабську мови. Був патріаршим бібліотекарем, викладав філософію в Константинопольській вищій школі. Влітку 863 року Кирило і Мефодій на запрошення князя Ростислава переселились до Велеграду у Моравії, щоб проповідувати християнство. У слов'ян Кирило та Мефодій провели, за різними джерелами, близько 3 або 4 років і потім відправилися за наказом римського папи Адріана II до Риму. У Римі Кирило захворів і помер. Похований у церкві св. Климента.

Мефодій у сані архієпископа Моравії і Паннонії 870 приїхав до Паннонії. Німецьке духівництво переслідувало його: два з половиною роки він провів у в’язниці. У 882 — 884 жив у Візантії; у середині 884 переїхав до Моравії і разом з учнями переклав на старослов’янську мову частину біблійних книг. Після смерті Мефодія учні Кирила і Мефодія були вигнані з Моравії і продовжували проповідницьку та просвітницьку діяльність у південнослов’янських країнах, передусім у Болгарії, звідки слов’янська грамота прийшла до Київської Русі.

У Київській Русі набули поширення два алфавіти: глаголиця та кирилиця.

Більшість учених вважають, що Кирило близько 863 створив для старослов'янської мови глаголицю, щоб зробити переклади грецьких богослужбових книг для слов’янського населення. Хоча його іменем названа інша система письма – кирилиця.  Букви глаголиці прості в написанні, проте важкі для запам’ятовування, деякі з них означають цілі слова.

                                  (Зразки глаголиць «Київських листків» 

і «Реймського Євангелія»)

(Сторінка Євангелія від Марка з Зоґрафського Євангелія, старослов'янського рукопису, написаного глаголицею).

На думку інших дослідників, кирилиця давніша за глаголицю. Є кілька гіпотез про те, хто створив кирилицю –  Кирило, Мефодій, болгарський цар Симеон, Климент Охридський, учень Кирила і Мефодія, та ін.

У стародавній кирилиці – 24 букви грецького уставу і спеціально створені букви, відсутні в грецькій абетці й необхідні для передачі відповідних слов’янських звуків. Від глаголичних ці букви відрізняються чіткішими геометричними лініями та простішим сприйняттям.

До XI – XII ст. кирилиця і глаголиця вживалися паралельно, згодом кирилиця витіснила глаголицю. Склад і форма букв кирилиці змінювалися.

Одночасно зі створенням абетки Кирило з допомогою брата Мефодія почали  працювати над перекладом зі старогрецької мови на старослов’янську Євангелія та Псалтиря. Загалом вони переклали значну кількість книг, що стало передумовою започаткування слов'янських літературних мов і книжкової справи. Оригінали творів Кирила і Мефодія не збереглися. Творами Кирила учені вважають «Азбучну молитву», «Пролог до Євангелія» та ін. Мефодія називають автором канона  на честь християнського святого-великомученика із грецького міста Солунь - Дмитра Солунського.

Святі Кирило і Мефодій стали символами просвітництва, релігійної свободи та культурного розвитку.

Двадцятирічна  діяльність братів-просвітителів та їх учнів має велике значення: вони підняли спільну культуру і освіту слов’янських народів на високий рівень, заклавши тим самим основи церковнослов’янської писемності, фундамент усіх слов`янських літератур.