Зима...
Чарівна пора року, яка заворожує, надихає своєю красою художників,
композиторів, письменників.
Іван
Нечуй-Левицький писав: «За лугом на горах почався грабовий ліс. Дві високі ніби
фантастичні стіни лісу обступили білу пухову дорогу; тонке, як чорні нитки,
молоде грабове гілля спускалось зверху до самого долу на м'який сніг; дрібний
іній обсипав його ніби тонким пухом та дрібними алмазами; іній блищав,
світився, переливався матовим білим світом.
Дорога
повилася в середину лісу. В старому лісі картина стала ще краща — обидві стіни
лісу, по боках дороги, ставали вищі й густіші. На розкішні білі завіси лісу
ніби були почеплені букети з довгого страусового пір'я. На самий сніг по обидва
боки дороги позвішувались ніби довгі білі завіси та гірлянди з широких білих
стрічок; одна довга гірлянда прикривала другу, неначе навмисне почеплена
людською рукою.
Ліс
стояв, неначе молода під вінцем в дорогому білому уборі, якого не вигадає ні
одна людська думка.
І все
те диво світилось наскрізь, блищало, сипало іскрами, брильянтами, переливалось
то різким, то матовим світом. Ні одна картина природи влітку не може
прирівнятись до тієї пишної фантастичної картини мертвої зими: то був тихий,
мрійний, фантастичний сон заснувшої землі».
*********************************************************
Немає коментарів:
Дописати коментар